Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Шведа Е.Ю.,

Зайцева М.П.,

Олексієнка М.М,

розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Щорському районі Чернігівської області, третя особа Приватне сільськогосподарське підприємство «Промінь», про визнання рішення неправомірним та зобовязання вчинити певні дії за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Щорському районі Чернігівської області на рішення Щорського районного суду Чернігівської області від 10 грудня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 15 вересня 2010 року у справі за адміністративним позовом, -

У квітні 2010 року позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про визнання протиправним рішення відповідача від 10 грудня 2009 року щодо відмови в призначенні пільгової пенсії та зобовязання нарахувати пенсію, посилаючись на те, що має загальний трудовий стаж більше 25 років, з якого пільговий понад 20 років.

Рішенням Щорського районного суду Чернігівської області від 23 липня 2010 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 15 вересня 2010 року, позов задоволено.

Визнано неправомірним рішення відповідача від 10 грудня 2009 року про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Зобовязано відповідача нарахувати позивачу пільгову пенсію згідно з пунктом «в»статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»з 11 вересня 2009 року, зарахувавши його роботу на посаді тракториста в колгоспі «Радянська Україна»(нині ПСП «Промінь»з 1 березня 1971 року по 31 жовтня 1972 року та з 1 січня 1975 року по 10 серпня 1995 року.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення і прийняти нову постанову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів, в межах ст. 220 КАС України, дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач з 1971 року по 1995 рік працював трактористом в колгоспі «Радянська Україна» ( нині ПСП «Промінь»).

Відповідно до пункту «в»частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»від 5 листопада 1991 року №1788-ХІІ (далі Закон №1788-ХІІ (1788-12) ) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи трактористи-машиністи, безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства чоловіки після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 20 років на зазначеній вище роботі.

Згідно із статтею 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (637-93-п) встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 20 «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (637-93-п) , уточнюючі довідки підприємств або організацій для підтвердження спеціального трудового стажу, приймаються у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах.

Вказаний вище порядок передбачає видачу уточнюючої довідки на підставі первинних документів за час виконання роботи, однак такі первинні документи зберігаються не більше 3- років.

Як встановлено судом, ПСП «Промінь»відмовило позивачу в видачі довідки про підтвердження спеціального трудового стажу у звязку з незбереженням первинних документів, проте надало довідку від 10 вересня 2009 року про те, що позивач був членом колгоспу, сільськогосподарського підприємства КСП «Промінь»(раніше колгосп «Радянська Україна») з 1 березня 1971 року по 31 жовтня 1972 року та з 1 січня 1975 року по 10 серпня 1995 року.

Також ПСП «Промінь»надало позивачу довідку про кількість вироблених трудоднів, згідно з якою позивач був зайнятий у сільськогосподарському виробництві понад 21 рік.

З матеріалів справи вбачається, що згідно із статутом ПСП «Промінь», який прийнятий 28 серпня 1992 року, предметом і цілями діяльності підприємства є, зокрема, виробництво, зберігання, переробка і реалізація сільськогосподарської продукції.

Як встановили суди попередніх інстанцій, трудова книжка позивача містить відомості про роботу трактористом у колгоспі «Радянська Україна»з 1 березня 1971 року по 31 жовтня 1972 року та з 1 січня 1975 року по 10 серпня 1995 року, що підтверджує право позивача на зарахування цього періоду роботи до спеціального трудового стажу.

З урахуванням вищевикладеного, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що позивач має право на зарахування цього періоду роботи до його спеціального трудового стажу, що дає право на пільгову пенсію.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України повністю погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій та вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, тому вимоги касаційної скарги не підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 231 КАС України, -

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Щорському районі Чернігівської області залишити без задоволення, а рішення Щорського районного суду Чернігівської області від 10 грудня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 15 вересня 2010 року без змін.

Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 235- 244 КАС України.