Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Шведа Е.Ю.,

Зайцева М.П.,

Олексієнка М.М,

розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Одеси про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Одеси на постанову Київського районного суду міста Одеси від 5 серпня 2009 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2010 року у справі за адміністративним позовом, -

Постановою Київського районного суду міста Одеси від 5 серпня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2010 року, адміністративний позов задоволено частково.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення і прийняти нову постанову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів, в межах статті 220 КАС України, дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач відноситься до соціальної категорії «діти війни»та отримує підвищення до пенсії в розмірі меншому, ніж це передбачено статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Пунктом 17 статті 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»зупинено на 2006 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Її дію відновлено Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» (3367-15) від 19 січня 2006 року, яким виключено пункт 17 статті 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», а статтею 110 встановлено, що пільги дітям війни, передбачені статтею 6, запроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Також Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (489-16) дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»було зупинено.

Однак, 9 липня 2007 року Рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 (v0a6p710-07) (справа №1-29/2007) були визнані такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними) окремі положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (489-16) (№489-V від 19.12.2006), зокрема, пункт 12 статті 71, яким зупинено на 2007 рік, з урахуванням ст.111 цього Закону, дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»(№2195-IV від 18.11.2004), згідно з якою дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Крім цього, пунктом 41 розділу 11 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік»та внесення змін до деяких законодавчих актів України» (107-17) від 28 грудня 2007 року текст статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»викладено в новій редакції. За цією редакцією дітям війни ( крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (3551-12) ) до пенсії або щомісячного довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Разом з тим згідно рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року (v010p710-08) положення пункту 41 розділу 11 зазначеного Закону (3551-12) визнано такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) ( є неконституційними ).

За статтею 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Про це також вказано і в статті 73 Закону України «Про Конституційний Суд України», в п.3 рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року (v0a6p710-07) №6-рп/2007р. та в п. 5 рішення Конституційного Суд України від 22 травня 2008 року (v010p710-08) № 10-рп/2008р.

Мінімальна пенсія за віком згідно частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»(№1058-IV від 09.07.2003) встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Статтею 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»(№489-V від 19.12.2006) затверджено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на 2007 рік, статтею 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік»та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»визначений прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2008 рік.

При цьому колегія суддів зазначає, що з п.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 03.10.1997 №4-зп (v004p710-97) вбачається, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. При наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

Отже, на період з 01.01.2007 по 09.07.2007 та з 01.01.2008 по 22.05.2008 діяли Закон України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (489-16) яким дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»було зупинено та Закон України «Про соціальний захист дітей війни» (2195-15) в новій редакції від 28 грудня 2007 року, який істотно звужував обсяг прав встановлених статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», редакція якої діяла до 1 січня 2008 року.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України повністю погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій та вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, тому вимоги касаційної скарги не підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 231 КАС України,

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Одеси залишити без задоволення, а постанову Київського районного суду міста Одеси від 5 серпня 2009 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2010 року без змін.

Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 235- 244 КАС України.