Колегія суддів

Вищого адміністративного суду України в складі:

суддів: Васильченко Н.В., Розваляєвої Т.С., Черпіцької Л.Т.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2011 р. у справі за позовом Донецької міської ради до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, -

У травні 2011 року Донецька міська рада звернулась до суду із адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, яка використовується для розміщення та експлуатації обєкту торгівлі, за адресою: АДРЕСА_1, шляхом його демонтажу; фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 привести самовільно зайняту земельну ділянку, за адресою: АДРЕСА_1, у придатний для подальшого використання стан.

Постановою Пролетарського районного суду м. Донецька від 14.09.2011 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2011 року постанову Пролетарського районного суду м. Донецька від 14.09.2011 року скасовано та прийнято нову, якою адміністративний позов задоволено.

Зобовязано фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, яка використовується для розміщення та експлуатації обєкту торгівлі, за адресою: АДРЕСА_1, шляхом його демонтажу. Зобовязано фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 привести самовільно зайняту земельну ділянку, за адресою: АДРЕСА_1, у придатний для подальшого використання стан.

Не погоджуючись із судовим рішенням суду апеляційної інстанції, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та залишити в силі постанову Пролетарського районного суду м. Донецька від 14.09.2011 року з мотивів невірного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи на предмет повноти та всебічності дослідження їх судами та обґрунтованості застосування норм матеріального права до спірних правовідносин, вивчивши доводи касаційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав до її задоволення.

Звертаючись до суду з позовом про звільнення самовільно зайнятої земельної Донецька міська рада виходила з того, що ОСОБА_1 без належних правових підстав використовує земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 для розміщення обєкту торгівлі.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства Управлінням з контролю за використанням та охороною земель у Донецькій області складено акт від 01.09.2009р., яким встановлено, що відповідач самовільно використовує земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, під розміщення обєкту торгівлі, без правовстановлюючих документів, без державної реєстрації, без винесення меж земельної ділянки в натурі, а відтак приписом від 01.09.2009р. відповідача зобовязано усунути виявлені порушення земельного законодавства.

Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель у Донецькій області від 05.10.2009р. встановлено факт невиконання відповідачем вимог припису від 01.09.2009р., у звязку з чим приписом від 05.10.2009р. ОСОБА_1 повторно зобовязано усунути виявлені порушення земельного законодавства.

В подальшому, Державною інспекцією з контролю за використанням та охороною земель у Донецькій області складено протокол про вчинення відповідачем адміністративного правопорушення у вигляді не виконання вимог припису від 01.09.2009, передбаченого за ст. 188-5 КУАП, на підставі якого винесено постанову про накладення адміністративного стягнення № 1 від 12.10.2009р. у розмірі 102 грн.

Задовольняючи вимоги Донецької міської ради про зобовязання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, яка використовується для розміщення та експлуатації обєкту торгівлі, шляхом його демонтажу, а також про зобовязання привести самовільно зайняту земельну ділянку у придатний для подальшого використання стан, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність у ОСОБА_1 належних правових підстав для використання земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 для розміщення обєкту торгівлі.

Судом не береться до уваги посилання відповідача на договір користування №4/215 від 03.04.2007р. як на підставу для використання відповідної земельної ділянки, оскільки вказаний договір не відповідає вимогам, встановленим ст. 126 Земельного кодексу України до документів, що посвідчують права на земельну ділянку.

Крім цього, суд апеляційної інстанції правильно послався на положення наказу Міністерства юстиції України №914/5 від 26.05.2009 (v914_323-09) «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо державної реєстрації прав власності на обєкти нерухомого майна на підставі рішень судів», за змістом якого рішення третейського суду про визнання права власності на нерухоме майно не є підставою для проведення державної реєстрації прав власності на нерухоме майно.

За таких обставин, безпідставним є посилання відповідача на рішення Постійно діючого третейського суду при асоціації «Експерт-Юрист»від 16.03.2009 про визнання за ОСОБА_1 права власності на торгівельний павільйон за адресою АДРЕСА_1, оскільки таке рішення з урахуванням положень ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»не можуть бути підставою для виникнення прав на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними; приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки; повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду

Враховуючи вищевикладене, рішення суду апеляційної інстанції про задоволення позову ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності.

Апеляційним судом вірно встановлено характер спірних взаємовідносин та обґрунтовано застосовано норми матеріального права до їх вирішення. Порушень норм процесуального закону, які б могли призвести до прийняття невірного рішення, не встановлено. Твердження касаційної скарги зазначений висновок суду не спростовують.

Відповідно до статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 220, 221, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.