Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Бутенка В.І (доповідач), Мойсюка М.І., Штульман І.В.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Криворізькому районі Дніпропетровської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни,

У квітні 2009 року ОСОБА_1. звернулась до суду із вказаним позовом.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказувала, що відноситься до категорії «діти війни»та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Посилаючись на те, що такі виплати не проводяться у розмірі, встановленому вказаною статтею, позивач просила поновити пропущений строк для звернення до суду та зобовязати відповідача здійснити ці нарахування за 2006-2008 роки.

Постановою Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 16 червня 2009 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Криворізькому районі Дніпропетровської області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1. надбавки до пенсії як дитині війни за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

Стягнуто з відповідача на користь позивача недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року в сумі 703,87 грн., за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року в сумі 715,23 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 квітня 2011 року постанову суду першої інстанції змінено та виключено з резолютивної частини постанови розмір недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги.

У касаційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Криворізькому районі Дніпропетровської області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати зазначені рішення та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, позивач є дитиною війни в розумінні ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»і відповідно до ст. 6 цього ж Закону має право на державну соціальну підтримку у вигляді підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до вимог ст. 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»від 20.12.2005 (із змінами, внесеними 19.01.2006) підвищення до пенсії дитині війни в 2006 році повинно було запроваджуватись поетапно за результатами виконання бюджету у першому півріччі згідно з порядком, який мав бути визначений Кабінетом Міністрів України та погоджений Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Оскільки Кабінет Міністрів України в 2006 році так і не визначив порядку виплати 30 відсотків надбавки до пенсії дітям війни, то судом апеляційної інстанції прийнято обґрунтоване рішення про те, що вимоги позивача, які стосуються 2006 року, задоволенню не підлягають.

Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та з урахуванням ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»призупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Статтею 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (3551-12) ), у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (v0a6p710-07) визнані такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) , зокрема, положення ст. 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік»щодо зупинення дії ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (107-17) текст ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»викладено в наступній редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (3551-12) ) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону (2195-15) та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (3551-12) дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів». Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (v010p710-08) визнані такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) , зокрема, положення п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (107-17) .

Зазначені рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскарженими, крім того, вони мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року спірні відносини регулюються відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в редакції закону, яка діяла до 01 січня 2007 року.

За таких підстав судами першої та апеляційної інстанцій зроблено правильний висновок про те, що позовні вимоги щодо зобовязання відповідача щомісячно підвищувати пенсію у вказані періоди є обґрунтованими.

На час виникнення спірних правовідносин розмір мінімальної пенсії за віком визначався лише ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленого для осіб, що втратили працездатність.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум», прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, при визначенні розміру підвищення відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, який визначений ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Наведені обставини були правильно враховані судами першої та апеляційної інстанції, які прийняли законні й обґрунтовані рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги зроблених судами попередніх інстанцій висновків не спростовують.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції в частині, в якій воно залишено без змін апеляційним судом, законі та обґрунтовані, а тому підстав для їх скасування чи зміни не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 2201, 221, 223, 224, 230 КАС України, суд, -

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Криворізькому районі Дніпропетровської області залишити без задоволення, а постанову Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 16 червня 2009 року в частині, залишеній без змін постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 квітня 2011 року, та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 квітня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.