Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е., Федорова М.О., Шипуліної Т.М.

розглянула в порядку попереднього судового засідання касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2010 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Банк Кіпру»до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про скасування податкового повідомлення-рішення, -

Відкрите акціонерне товариство «Банк Кіпру»звернулося з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 травня 2010 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2010 року задоволено частково апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Банк Кіпру»та задоволено позов в частині позовних вимог про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 08.02.2010 № 0000524310/3 щодо визначення суми податкового зобов'язання у сумі 74835,77 грн., з яких 49890,51 грн. основний платіж та 24945,26 грн. штрафні фінансові санкції.

Не погоджуючись з судовим рішенням апеляційної інстанції, Спеціалізована державна податкова інспекція у м. Києві по роботі з великими платниками податків подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем укладено договір купівлі-продажу від 30.08.2004 року б/н з ТОВ «Стимул», згідно якого позивачем придбано нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Горького, 115. Даний договір було укладено з метою запобіганням збиткам за кредитним договором від 08.04.2002 р. № 27/02.

Позивачем було здійснено продаж 1220,0 кв.м. приміщення на загальну вартість 4709125 грн., в тому числі ПДВ 784854,17 грн.

Частина приміщення, площею 71,5 кв.м. позивачем використана для відкриття свого відділення, а 29.04.05 року позивачем виписана податкова накладна № 19 на суму 295698,54 грн., крім того ПДВ 59139,71 грн., номенклатура «переведення не житлового приміщення по вул. Горького, 115 відділення «Жовтневе»для використання в неоподатковуваних операціях».

Тобто, у власності позивача залишилось нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Горького, буд 115, загальною площею 257,40 кв.м., в тому числі приміщення площею 71,5 кв.м., в якому розташоване банківське відділення.

Відповідачем здійснено планову перевірку ВАТ «Банк Кіпру»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 року по 31.12.2008 року.

За наслідками перевірки складений акт від 26.05.2009 № 195/43-10/19358784, яким встановлено порушення вимог п. 4.2 ст. 4, пп. 7.2.3, п. 7.2, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.1, 7.4.3 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР, в результаті чого занижено ПДВ на суму 52741,63 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення на загальну суму 79112,45 грн., з яких 52741,63 грн. основний платіж та 26370,82 грн. штрафні фінансові санкції.

Згідно з матеріалами справи, при перевірці первинних банківських документів, меморіальних ордерів, фінансових чеків, розрахунків, податкових накладних встановлено, що протягом періоду, що перевірявся, позивачем були здійснені покупки кондитерських виробів та оливкового масла.

Пунктом 1.23 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», визначено, що безоплатно надані товари (роботи) це товари, що надаються платником податків згідно з договором дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладання таких угод, роботи та послуги, які надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості.

Пунктом 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що у разі поставки товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також пов'язаній з продавцем особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що передані під час святкування 8 Березня, Нового року членам трудового колективу, запрошеним клієнтам банку та дітям працівників банківської установи, кондитерські вироби та оливкова олія є безоплатно наданими позивачем товарами, в зв'язку з чим не включення до складу податкових зобов'язань по ПДВ суму безоплатної передачі товарно матеріальних цінностей, призвело до заниження ПДВ на суму 2851,12 грн.

Оскільки позивачем занижено ПДВ на суму 2851,12 грн. по періодах: грудень 2006 року 1221,99 грн., березень 2007 року 220,72 грн., грудень 2007 року 300 грн., березень 2008 року 207,76 грн., грудень 2008 року 900,65 грн., то відповідачем правомірно застосовані штрафні (фінансові) санкції до позивача у розмірі 50 % такої суми 1425,56 грн., що не спростовано апелянтом.

Банком згідно договору купівлі-продажу у ТОВ «Стимул»придбано нерухоме майно, з метою запобігання збиткам за кредитним договором від 08.04.2002 № 27/02, що відповідає вимогам п. 3 ст. 48 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Позивач сплатив ТОВ «Стимул»6185306,43 грн., в т.ч. ПДВ 1030884,41 грн. При цьому, таке нерухоме майно, у т.ч. приміщення площею 71,5 кв.м., позивач був зобов'язаний реалізувати на протязі одного року з моменту його придбання.

Таким чином, відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4. та абз. 2 пп. 7.5.1. п. 7.5. Закону України «Про податок на додану вартість» (168/97-ВР) у позивача виникло право на податковий кредит у сумі 1030884,41 грн., у т.ч. на 49 890,51 грн. по приміщенню площею 71,5 кв.м.

Однак, ТОВ «Стимул»не надало позивачу податкову накладну останній в силу пп. 7.4.5. п. 7.4. Закону України «Про податок на додану вартість» (168/97-ВР) був позбавлений можливості одразу здійснити своє право на податковий кредит по операції купівлі-продажу нерухомого майна, у т.ч. приміщення площею 71,5 кв.м., від 30.08.2004, а тому дане право він здійснив після надання продавцем (ТОВ «Стимул») податкової накладної, тобто у червні 2006 року, що чинним законодавством України не забороняється.

Таким чином, суд апеляційної інстанції правомірно дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду апеляційної інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Керуючись ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків відхилити, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.