к/9991/2099/12-с Про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - 12.04.2012 Прийняття

У квітні 2011р. позивач звернувся до суду з позовом (з урахуванням уточнень до нього), в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення -рішення Миргородської ОДПІ Полтавської області (Великобагачанське відділення) №0000102330/0, №0000112330/0 від 30.08.2010р., №0000102330/1, №0000112330/1 від 22.10.2010р., №0000102330/2, №0000112330/2 від 30.12.2010р., №0000112330/3, №0000522330/3 від 09.03.2011р.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.05.2011р. залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2011р., в задоволені позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, ТОВ «Санаторій «Псьол»звернулось із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу відповідач зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення -без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанції, податковим органом була здійснена виїзна планова перевірка ТОВ "Санаторій Псьол" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009р. по 31.03.2010р., за результатами якої складено акт №00048/2330/21045573 від 16.08.2010р., в якому, на думку відповідача, зокрема, встановлено порушення позивачем п.4.1 ст.4, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.11.3.5 п.11.3 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме заниження валового доходу 1 кварталу 2010р. на суму 174370,00грн. та завищення валових доходів за 2009р. на 174370,00грн; завищення валових витрат за 2009р. на суму 1967452,00грн та заниження валових витрат за 1 квартал 2010р. у розмірі 407136,00грн., в результаті чого донараховано податок на прибуток за 2009р. на суму 448271,00грн. та зменшено податок на прибуток за 1 квартал 2010р. на суму 11931,00грн. та п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого завищено податковий кредит за 2009р. у розмірі 312063,00грн.

На підставі зазначеного акта та за результатами адміністративного оскарження відповідачем прийняті податкові повідомлення -рішення №0000522330/3 від 09.03.2011р. про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств та застосовано штрафні санкції; №0000112330/3 від 09.03.2011р., яким підприємству визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість та застосовано штрафні санкції.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суди попередніх інстанції виходили з наступного.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 цього Закону під валовими витратами виробництва та обігу розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

У підпункті 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 зазначеного Закону вказано, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно зі статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналізуючи письмові докази, представлені позивачем на підтвердження правомірності віднесення до складу валових витрат вартості інформаційних, консультаційних та юридичних послуг, судами зазначено, що акти виконаних робіт не містять усіх необхідних реквізитів, зокрема, змісту та обсягу господарської операції; в них не вказані кількість, вартість та різновид наданих послуг, а констатується лише факт виконання робіт; не зазначено тендер, в рамках якого підготовлювався пакет документації на 2009 рік.

Акти здачі-прийняття робіт та розрахунки до них, складені на підтвердження виконання договору про надання інформаційних та юридичних послуг та про виконання доручень №15/01 від 15.01.2009р., містять однаковий перелік виконаних робіт, що унеможливлює визначити та розмежувати виконані роботи.

Крім цього відсутність відбитків печатки ПП "Фарт Лайф" на акті №1 від 31.08.2009р., відсутність печатки замовника - ТОВ "Санаторій Псьол" на акті здачі-прийняття №ОУ-0000182 від 31.08.2009р., відсутність підпису замовника - ТОВ "Санаторій Псьол" на акті здачі-прийняття робіт без номера від 30.06.2009р., складання та підписання додатків до акту прийому-передачі виконаних робіт та наданих послуг до договору №7/2009 від 21.01.2009р. складені лише 1 стороною - виконавцем ПП "Фарт Лайф"; додатки до акту прийому-передачі до договорів про надання послуг №26 від 04.02.2009, № 3/26-09 від 26.03.2009 складені лише замовником - ТОВ "Санаторій Псьол".

Також зазначено, що акти здачі-прийняття робіт підписані без конкретизації прізвища, ініціалів та посади уповноважених осіб.

Отже, суди попередніх інстанції дійшли висновку, що долучені до матеріалів справи документи не можуть бути визнані судом належними доказами підтвердження правомірності віднесення позивачем до складу валових витрати вартості інформаційних, консультаційних та юридичних послуги від ПП "Фарт Лайф", ВАТ "Ресурс", ПП "Пантера", ТОВ "Авто-нота".

До того ж, дослідивши всі наявні докази у справі в їх сукупності, суди відзначили, що наявність у позивача податкових накладних, виписаних ПП "Фарт Лайф", ВАТ "Ресурс", ПП "Пантера", ТОВ "Авто-нота", не є достатньою підставою для визнання правомірності віднесення сум ПДВ до податкового кредиту, оскільки наведені в них відомості не підтверджуються належними первинними бухгалтерськими документами.

Таким чином, висновки податкового органу про завищення ТОВ "Санаторій Псьол" у 2009р. суми податкового кредиту є вірними.

Проте, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає такі висновки судів попередніх інстанції передчасними з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що в підтвердження правомірності віднесення до складу валових витрати вартості інформаційних, консультаційних, юридичних послуги та сум ПДВ до податкового кредиту, підприємством було надано ряд первинних бухгалтерських документів.

Разом з дослідивши зазначені документи, суд касаційної інстанції не може визначитись з питання обґрунтованості визначення підприємству податковим органом податкового зобов'язання з податку на прибуток, податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкції, оскільки спірні первинні бухгалтерські документи нечитабельні, зокрема, договори, акти здачі-приймання робіт, розрахунки до актів здачі-приймання робіт, додатки до акта прийому-передачі виконаних робіт, податкові накладні, тощо, а також акт перевірки.

Крім того, слід відзначити, що ані з журналів судових засідань Полтавського окружного адміністративного суду та Харківського апеляційного адміністративного суду, ані з оскаржуваних рішень не вбачається, що судами було оглянуто оригінали вказаних документів.

Частина 2 статті 71 цього Кодексу передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, частина 4 та 5 статті 11 даного Кодексу встановлює, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Таким чином, судові рішення не можна визнати законними та обґрунтованими, оскільки вони постановлені на підставі неповно з'ясованих обставин у справі.

Зважаючи на наведене, касаційна інстанція на підставі ст. 227 КАС України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у зв'язку з чим справа підлягає направленню на новий розгляд для достовірного з'ясування та правильного вирішення цього спору.

Під час нового судового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Псьол»- задовольнити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12 травня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2011 року - скасувати та направити справу на новий розгляд в суд першої інстанції.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст. 236- 238 КАС України.