Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Гашицького О.В.,

Горбатюка С.А.,

Мороз Л.Л.,

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 25 листопада 2010 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 травня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Білгород-Дністровському районі Одеської області про визнання незаконним рішення про відмову в призначенні пенсії,

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Білгород-Дністровському районі Одеської області про визнання незаконним рішення про відмову в призначенні пенсії за вислугу років, зобовязати призначити пенсію за вислугу років.

Постановою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 25.11.2010 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.05.2011 року, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення про відмову у позові.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 з 06.10.1988 року по 01.09.1994 року працювала на посаді тренера-викладача у Білгород-Дністровській районній ДЮСШ, у звязку з чим звернулась до відповідача з заявою про призначення їй пенсії за вислугу років, зазначаючи, що її загальний стаж роботи складає майже 29 років, з них педагогічний стаж 25 років та 5 місяців.

Відповідач залишив без задоволення вимогу позивача, вважаючи її необґрунтованою, у звязку з тим, що робота на посаді тренера-викладача не включається до стажу, що дає право на пенсію за вислугу років.

Відповідно до пункту «е»статті 55 Закону України від 05.11.1991 року № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку. Постанова Кабінету Міністрів України, від 04.11.1993 року № 909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років" (909-93-п) не відносить роботу на посаді тренера-викладача ДЮСШ до переліку посад, робота на яких включається до стажу, що дає право на пенсію за вислугу років.

Лист Державного комітету України з фізичної культури та спорту № 4/150 від 27.01.1998 року не є нормативно-правовим актом, тому не регулює спірні правовідносини.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Отже, враховуючи відсутність правових підстав віднести роботу ОСОБА_1 у період з 06.10.1988 року по 01.09.1994 року на посаді тренера-викладача ДЮСШ до стажу, що дає право на пенсію за вислугу років, відповідач обґрунтовано відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії за вислугу років.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судами допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені ст.ст. 225 229 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.

Керуючись ст. ст. 220, 221-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 25 листопада 2010 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 травня 2011 року у даній справі залишити без змін.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.