Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Харченка В.В.

Бим М.Є.

Чалого С.Я.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Вишневої міської ради Київської області, третя особа ОСОБА_1 про визнання недійсним та протиправним рішення, -

Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 вересня 2010 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2010 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нову постанову, якою позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення виконавчого комітету Вишневої міської ради від 27 серпня 2009 року № 67/20 «Про затвердження проекту та надання дозволу ОСОБА_1. на перепланування квартири АДРЕСА_1 згідно погодженого проекту».

На рішення суду апеляційної інстанції надійшла касаційна скарга, у якій ОСОБА_1. просить постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2010 року скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду апеляційної інстанції залишенню без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач є співвласником квартири АДРЕСА_1.

ОСОБА_1. є власником квартири АДРЕСА_1

Оскаржуваним рішенням Виконавчого комітету Вишневської міської ради Києво-Святошинського району Київської області № 67/20 від 27 серпня 2009 року «Про затвердження проекту та надання дозволу ОСОБА_1. на перепланування квартири АДРЕСА_1 погодженого проекту»затверджено проект та надано дозвіл ОСОБА_1. на перепланування квартири АДРЕСА_1 згідно погодженого проекту.

Відповідно до ч. 2 ст. 383 ЦК України, власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

Також, згідно з положеннями п. 4 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 р. № 572 (572-92-п) , власники, наймачі (орендарі) приміщень житлових будинків і гуртожитків мають право на переобладнання і перепланування житлових і підсобних приміщень, балконів і лоджій за відповідними проектами без обмеження інтересів інших громадян, які проживають у будинку, гуртожитку, з дозволу власника будинку (квартири), власника гуртожитку (житлового приміщення у гуртожитку) та органу місцевого самоврядування, що видається в установленому порядку.

Зі змісту наведених норм вбачається, що здійснення переобладнання, перепланування, ремонтних робіт може здійснюватись власником, якщо такі зміни не порушують прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку. Здійснення вказаних робіт можливе лише з дозволу власника будинку (квартири) та органу місцевого самоврядування.

Разом з тим, згідно з п. 1.4.5 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 р. № 76 (z0927-05) , для одержання дозволу на переобладнання або перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень їх власник або уповноважена ним особа, наймач (орендар) приміщення за згодою його власника подають до органу місцевого самоврядування заяву про надання дозволу на переобладнання або перепланування та, у разі необхідності, можуть подаватися такі документи:

- копія свідоцтва на право власності або договору найму (оренди) приміщення;

- копія поверхових планів, завірених в установленому порядку;

- проект переобладнання або перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, погоджений в установленому порядку;

- згода власників, співвласників (наймачів) або уповноважених ними осіб на переобладнання та перепланування приміщень, що перебувають у їх спільній власності.

Як вбачається зі змісту вказаного пункту, надання згоди власників, співвласників (наймачів) або уповноважених ними осіб на переобладнання та перепланування приміщень, що перебувають у їх спільній власності не є обовязковою умовою одержання дозволу на переобладнання або перепланування жилих будинків.

Рішенням VI сесії V скликання Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області від 21 вересня 2006 року затверджено «Порядок переведення жилих будинків і приміщень (квартир) у нежилі», який згідно з п. 1.1 є обовязковим для фізичних та юридичних осіб, незалежно від форми власності.

Згідно з вимогами вказаного порядку, не допускається спорудження будь-яких прибудов до приміщень (квартир), що розміщуються у жилих будинках і переведені із житлового у нежитловий фонд, без письмової згоди на це балансоутримувача і повнолітніх власників та мешканців суміжних приміщень жилого будинку (п. 1.10).

Також у відповідності до вимог зазначеного порядку, для вирішення питання переведення жилих приміщень у нежилі власник житла надає до виконкому міської ради, серед іншого, письмову згоду всіх повнолітніх власників та мешканців суміжних квартир 1-го та 2-го поверхів з квартирою, зазначеною в заяві, щодо її перепланування та переобладнання для подальшого використання за певним призначенням.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що надання згоди саме всіх повнолітніх власників та мешканців суміжних квартир 1-го та 2-го поверхів є обовязковою для отримання дозволу на переобладнання або перепланування такої квартири.

З матеріалів справи вбачається, що власник квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_1. вказаного погодження від всіх власників суміжних квартир 1-го та 2-го поверхів з її квартирою не отримала.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з листа санітарно-епідеміологічної станції Києво-Святошинського району Київської області, вих. № 3867 від 14 жовтня 2010 року, проекти переобладнання квартири АДРЕСА_1 під обєкти підприємницької діяльності не погоджені.

Також вказаним листом повідомляється, що фахівці санітарно-епідеміологічної станції, зокрема квартиру АДРЕСА_1 не обстежували, акти не складали. Виконавчим комітетом Вишневої міської ради були прийняті рішення № 51/4 і 51/5 від 26 травня 2009 року «Про переведення квартир №40 і №73 АДРЕСА_1»на підставі невідомих санітарно-епідеміологічній станції матеріалів, що є порушенням вимог Положення про порядок обстеження стану жилих будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним і технічним вимогам та визнання жилих будинків і жилих приміщень непридатними для проживання, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 26 квітня 1984 р. № 189 (189-84-п) .

З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення виконавчого комітету Вишневої міської ради № 67/20 від 27 серпня 2009 року «Про затвердження проекту та надання дозволу ОСОБА_1. на перепланування квартири АДРЕСА_1 погодженого проекту» прийняте без урахуванням вимог законодавства та з порушенням прав власників квартир будинку АДРЕСА_1

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду апеляційної інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом при розгляді справи порушено норми матеріального та процесуального права.

Суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. № 220, 221, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів Вищого адміністративного суду України,-

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає крім, як в строки, з підстав та в порядку, передбаченому главою 3 розділу IV КАС України (2747-15) .