Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Гаманка О.І.

суддів Білуги С.В.

Загороднього А.Ф.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Служби безпеки України, управління Служби безпеки України в Хмельницькій області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Служби безпеки України в Хмельницькій області, Служби безпеки України про визнання дій неправомірними та зобовязання виплатити одноразову допомогу,

У липні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління Служби безпеки України в Хмельницькій області, Служби безпеки України про визнання неправомірними дій щодо невиплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з отриманням інвалідності, пов'язаної з виконанням ним службових обов'язків, та зобовязання нарахувати і виплатити таку допомогу у розмірі 42-місячного грошового забезпечення.

Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30 жовтня 2007 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2008 року скасовано постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30 жовтня 2007 року, позов задоволено. Визнано неправомірними дії управління Служби безпеки України в Хмельницькій області щодо не виплати одноразової грошової допомоги внаслідок інвалідності позивача ОСОБА_1 як особи, звільненої з військової служби та зобов'язано управління Служби безпеки України в Хмельницькій області виплатити ОСОБА_1 таку допомогу в розмірі 42-місячного грошового забезпечення.

У касаційній скарзі відповідачі, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просять скасувати рішення суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що з 01.03.1993 року по 29.12.2006 року позивач проходив військову службу в органах Служби безпеки України.

Під час проходження військової служби ОСОБА_1 отримав захворювання, яке пов'язане з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що спричинило стійку втрату працездатності, у зв'язку з чим йому з 18.01.2007 року встановлено 2 групу інвалідності.

Звернувшись до управління Служби безпеки України в Хмельницькій області з заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з отриманням інвалідності, пов'язаної з виконанням ним службових обов'язків, листом від 11.05.2007 року позивач отримав відмову з посиланням на те, що Кабінетом Міністром України у 2007 року не врегульовано яким чином має проводитись така виплата.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв правомірно, оскільки порядок нарахування та виплати спірної грошової допомоги щодо осіб, інвалідність яких настала у 2007 році, відсутній.

Задовольнивши позовні вимоги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з отриманням інвалідності, пов'язаної з виконанням ним службових обов'язків, у розмірі 42-місячного грошового забезпечення.

З таким висновком апеляційного суду погоджується і колегія суддів Вищого адміністративного суду України.

Відповідно до частини другої статті 27 Закону України «Про Службу безпеки України»від 25.03.1992 року №2229-XII (в редакції, на час виникнення спірних правовідносин) військовослужбовці Служби безпеки України користуються політичними, соціально-економічними та особистими правами і свободами, а також пільгами відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (2011-12) , цього Закону, інших актів законодавства.

Згідно з частиною другою статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 року № 2011-XII (у редакції Закону України від 03 листопада 2006 №328-V (328-16) ) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Частиною другою статті 29 Закону України «Про Службу безпеки України»(у редакції Закону України від 03 листопада 2006 №328-V (328-16) ) також передбачено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю Служби безпеки України під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби, пов'язаного з виконанням службових обов'язків, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що відповідно до зазначених норм права одноразова грошова допомога виплачується в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України, і вказані Закони не ставлять в залежність виникнення у відповідача обов'язку щодо виплати допомоги від прийняття Кабінетом Міністрів України такої постанови.

21 лютого 2007 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №284 (284-2007-п) , якою затверджено «Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році».

Пунктом 2 зазначеного Порядку (284-2007-п) встановлено, що грошова допомога виплачується військовослужбовцям (у разі настання інвалідності в період проходження військової служби) та особам, звільненим з військової служби (у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з військової служби чи внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, незалежно від строку, що минув після звільнення з військової служби), у розмірі, зокрема, 42-місячного грошового забезпечення - інвалідам II групи.

Відповідно до частини сьомої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).

Таким чином, враховуючи, що на час виникнення спірних правовідносин іншого, ніж постанова Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007 року №284 (284-2007-п) , нормативного акту, який би їх регулював, не існувало, та те, що позивач отримав II групу інвалідності протягом трьох місяців після звільнення зі служби, суд апеляційної інстанцій дійшов правильного та обґрунтованого висновку про неправомірність дій відповідача щодо невиплати ОСОБА_1 спірної одноразової грошової допомоги та наявність правових підстав для виплати позивачу такої допомоги у розмірі 42-місячного грошового забезпечення, тобто у розмірі, встановленому пунктом 2 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007 року №284 (284-2007-п) .

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору.

За таких обставин, оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, підстав для їх скасування немає.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Служби безпеки України, управління Служби безпеки України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Служби безпеки України в Хмельницькій області, Служби безпеки України про визнання дій неправомірними та зобовязання виплатити одноразову допомогу без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.