Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Білуги С.В.,

суддів Гаманка О.І.,

Загороднього А.Ф.,

розглянувши порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2010 у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, Кременчуцького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, третьої особи: Автозаводського районного відділу Кременчуцького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України Полтавській області про визнання незаконними наказів та поновлення на посаді, -

У червні 2006 року ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, Кременчуцького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, третьої особи: Автозаводського районного відділу Кременчуцького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України Полтавській області про визнання незаконними наказів та поновлення на посаді.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 05.02.2010 позов ОСОБА_1 було задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області від 13.05.2009 № 245 про порушення дисципліни та притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Автозаводського районного відділу Кременчуцького міського управління в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1. Визнано незаконним та скасовано наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Полтавській області від 14.05.2009 № 86 о/с в частині звільнення з органів внутрішніх справ ОСОБА_1. Поновлено ОСОБА_1. в органах внутрішніх справ України на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку Автозаводського районного відділу Кременчуцького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області з 15.05.2009. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2010 апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області задоволено. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.02.2010 скасовано, в задоволені позовних вимог відмовлено.

ОСОБА_1. подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2010 скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Перевіривши наведені доводи в касаційній скарзі, рішення суду щодо застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1. з 01.11.2007 проходив службу в органах внутрішніх справ на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку Автозаводського районного відділу Кременчуцького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області. 16.03.2009 до Автозаводського районного відділу звернувся начальник охорони нічного клубу «Джос»Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпродторгсервіс»із заявою про притягнення до відповідальності працівників Автозаводського районного відділу Зрайла Д.С. та ОСОБА_1, які були винуватцями конфлікту в нічному клубі «Джос»в ніч з 14.03.2009 по 15.03.2009. За даною заявою проведено службове розслідування, за наслідками якого складено висновок від 25.03.2009, який затверджений начальником Автозаводського районного відділу. Відповідно до висновку, матеріали службового розслідування були направлені 25.03.2009 прокурору м. Кременчука Полтавської області для прийняття за даним фактом рішення відповідно до вимог статті 97 Кримінально-процесуального кодексу України. 10.04.2009 помічником прокурора м. Кременчука Полтавської області винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи відносно позивача за статтями 364, 365 Кримінального кодексу України, за відсутністю складу злочину. 14.04.2009 повторно проведено службове розслідування за результатами якого складено висновок, затверджений начальником Автозаводського районного відділу цієї ж дати. 14.04.2009 начальником Автозаводського районного відділу винесений наказ № 85 про покарання співробітників Автозаводського районного відділу, згідно якого старшого лейтенанта ОСОБА_1 попереджено про неповну посадову відповідальність, без обмеження у додаткових видах грошового забезпечення. Наказом Кременчуцьким міським управлінням Міністерства внутрішніх справ від 21.04.2009 № 167 відмінено наказ Автозаводського районного відділу від 14.04.2009 № 85, за мякістю. Постановою першого заступника прокурора м. Кременчука від 07.05.2009 було порушено дисциплінарне провадження, зокрема відносно ОСОБА_1, та направлено дану постанову для виконання начальнику Автозаводського районного відділу Кременчуцького міського управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області. Наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області від 13.05.2009 № 245 ОСОБА_1 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення. Наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області від 14.05.2009 № 86о/с позивача було звільнено з органів внутрішніх справ відповідно до підпункту «є»пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (114-91-п) (за порушення дисципліни). Не погоджуючись зі звільненням ОСОБА_1. звернувся до суду.

Статтею 5 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України (3460-15) передбачено, що за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом (1796-12) .

Відповідно до статті 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ (3460-15) на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень, а саме попередження про неповну посадову відповідність, звільнення з посади.

Частиною 7 статті 13 вищенаведеного Статуту передбачено, що дисциплінарні стягнення, як звільнення з органів внутрішніх справ, звільнення з посади, пониження в спеціальному званні на один ступінь, накладаються начальниками, яким надано право прийняття на службу до органів внутрішніх справ, призначення на посаду, присвоєння спеціального звання.

Вимогами статті 14 цього Статуту передбачено, що з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Статтею 16 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ дисциплінарне стягнення накладається у строк до одного місяця з дня, коли про проступок стало відомо начальнику. Дисциплінарне стягнення не може бути накладено, якщо з дня вчинення проступку минуло більше півроку. У цей період не включається строк проведення службового розслідування або провадження в кримінальній справі чи справі про адміністративне правопорушення.

Як вірно зазначив суд апеляційної інстанції відносно заяви від 16.03.2009, відповідачем 25.03.2009 був складений та затверджений висновок службового розслідування, направлений до прокуратури м. Кременчука для прийняття рішення в порядку статті 97 Кримінально-процесуального кодексу України. Після винесення постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 10.04.2009, було проведено службове розслідування та складено акт від 14.04.2009 і цього ж дня винесено наказ начальника Автозаводського районного відділу № 85 про покарання співробітників Автозаводського РВ, згідно якого старшого лейтенанта ОСОБА_1 попереджено про неповну посадову відповідальність, без обмеження у додаткових видах грошового забезпечення. Вище зазначений наказ був відмінений за мякістю. 07.05.2009 першим заступником прокурора м. Кременчука була винесена постанова про порушення дисциплінарного провадження відносно позивача, на виконання якої наказом від 13.05.2009 № 245 ОСОБА_1 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення, а наказом від 14.05.2009 № 86 о/с, звільнено позивача, таким чином вищенаведені накази винесені в межах строків передбачених статтею 16 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ (3460-15) та відповідають тяжкості вчиненого проступку.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що накази Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області від 13.05.2009 № 245 про порушення дисципліни та притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Автозаводського районного відділу в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача та від 14.05.2009 № 86 о/с в частині звільнення з органів внутрішніх справ ОСОБА_1 прийняті начальником Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Полтавській області в межах повноважень та відповідно до вимог Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2010 у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, Кременчуцького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, третої особи: Автозаводського районного відділу Кременчуцького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України Полтавській області про визнання незаконними наказів та поновлення на посаді - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.