Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Ситникова О.Ф.,

Весельської Т.Ф.,

Гашицького О.В.

розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в м. Докучаєвську Донецької області про перерахунок пенсії за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Докучаєвську Донецької області на постанову Докучаєвського міського суду Донецької області від 10 березня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2011 року, -

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив здійснити перерахунок та виплату пенсії відповідно до ст.ст. 40,42 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування».

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2011 року залишено без змін постанову Докучаєвського міського суду Донецької області 10 березня 2011 року, якою адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду попередніх інстанцій, Управління Пенсійного фонду України в м. Докучаєвську Донецької області звернулось з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Докучаєвського міського суду Донецької області від 10 березня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2011 року і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 229 КАС України, суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на час спірних правовідносин був працюючим пенсіонером та звернувся з заявою до відповідача про перерахунок пенсії за віком.

При цьому між сторонами відсутні розбіжності щодо обставин справи встановлені судами попередніх інстанцій.

Суть спору полягає у можливості застосування при перерахунку пенсії показника середньої заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що позивач має право на перерахунок пенсії із урахуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2009 рік.

Проте, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції не погоджується з висновками судів, на підставі наступного.

Перерахунок пенсій у зв'язку із збільшенням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України та страхового стажу регулюється статтею 42 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», частина 4 якої передбачає, що у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Кожний наступний перерахунок пенсії провадиться не раніш як через 2 роки після попереднього перерахунку з урахуванням страхового стажу після призначення пенсій. Перерахунок пенсій здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу зазначені в частині 1 статті 40 цього Закону.

Така редакція існує після визнання неконституційними змін, внесених підпунктом «б»підпункту 10 пункту 35 Розділу 2 Закону України від 28 грудня 2007 року (107-17) № 107-6 визнаних такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (v010p710-08) .

Скасовані зміни надавали можливість перераховувати пенсію із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині 1 статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону (1058-15) враховується для обчислення пенсії за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії.

Аналіз відновленої (діючої) норми абзацу 3 частини 4 статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» доводить, що перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу зазначені в частині першій статті 40 цього Закону.

Тобто, правила частини першої статті 40 при перерахунку пенсії, застосовуються виключно з метою визначення періоду страхового стажу, за який може бути обчислена заробітна плата (дохід).

Частина перша статті 40 передбачає, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року, незалежно від перерв, та за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року.

Середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії, використовується як складова для призначення пенсії відповідно до частини 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», і є величиною постійною не змінною при перерахунку пенсії, на відміну від інших показників, які використовуються при визначенні заробітної плати (доходу) застрахованої особи для обчислення пенсії.

Правове розуміння понять «середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України»та «показник середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка, відповідно до цього закону враховується для обчислення пенсії за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії»є різними правовими категоріями. В основі цієї різності лежать, перед усім, різні економічні критерії їх визначеності. Ототожнювати чи змішувати ці понятті не можливо.

Відповідно до пункту 6 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення. Такими законами є Закон України «Про пенсійне забезпечення»від 5 листопада 1991 року № 1788-12 (1788-12) (надалі Закон 1788) та Закон України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування»№ 1058 від 9 липня 2003 року (1058-15) . З огляду на зазначене та керуючись положеннями принципу законності закріпленого в статті 9 КАС України приписи постанови № 530 від 28 травня 2008 року (530-2008-п) не можуть застосовуватись до спірних відносин.

Перерахунок пенсії з більш високого заробітку передбачений статтею 69 Закону 1788, відповідно до якої пенсіонерам, які пропрацювали після призначення пенсії, у тому числі за віком, не менш як два роки з більш високим заробітком, ніж той, з якого було обчислено пенсію, встановлюється за заявою пенсіонера новий розмір пенсії виходячи з більш високого заробітку, який визначається за два роки роботи підряд для призначення пенсії відповідно до статей 64-67 цього Закону. У разі дальшого зростання заробітку пенсіонера провадиться за його заявою новий перерахунок пенсії. Кожний наступний перерахунок пенсії провадиться не раніш ніж через два роки після попереднього перерахунку.

Таким чином, підстави для перерахунку пенсії позивача із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України відсутні.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що порушення судами норм матеріального права призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

За правилами частини першої статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Докучаєвську Донецької області задовольнити.

Постанову Докучаєвського міського суду Донецької області від 10 березня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2011 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в м. Докучаєвську Донецької області про перерахунок пенсії за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Докучаєвську Донецької області - відмовити.

постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.