Про визнання ухвали незаконною та її скасування, зобов'язання вчинити певні дії - 10.04.2012 Прийняття

ОСОБА_6 звернулась в суд з адміністративним позовом до Вищої ради юстиції (далі -Рада), в якому просила:

- визнати незаконним та скасувати ухвалу Ради від 7 лютого 2012 року, якою відмовлено у задоволенні її заяви про повторний розгляд на засіданні Ради матеріалів про внесення подання Президентові України щодо призначення на посаду судді Вінницького окружного адміністративного суду і прийнятті та врахуванні доопрацьованого нею реферату;

- зобов'язати Раду внести на повторний розгляд Ради питання щодо внесення подання Президентові України про призначення її на посаду судді Вінницького окружного адміністративного суду.

ОСОБА_6 у позовній заяві зазначила, що вирішивши внести на повторний розгляд питання щодо внесення подання Президентові України про призначення на посаду судді відносно ОСОБА_9 та ОСОБА_10, а їй відмовивши у повторному розгляді того ж питання, Рада допустила упередженість та вибірковість, порушила принцип рівності і не взяла до уваги вказані нею поважні причин, які призвели до написання недосконалого реферату.

Позивач в судовому засіданні позов підтримала.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала, просила відмовити в його задоволенні. Суду пояснила, що приймаючи оскаржувану ухвалу, Рада діяла у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України.

Заслухавши позивача, представника відповідача та дослідивши докази у справі, колегія суддів вважає, що позов ОСОБА_6 задоволенню не підлягає з наступних підстав.

За результатами розгляду матеріалів особової справи та персонально кандидатури ОСОБА_6 на посаду судді Вінницького окружного адміністративного суду Рада дійшла висновку про відсутність у кандидата необхідних здібностей до суддівської роботи та прийняла рішення від 14 грудня 2011 року, яким відмовила у внесенні подання Президентові України про призначення вказаного кандидата на посаду судді.

1 лютого 2012 року ОСОБА_6 звернулась до Ради із заявою, в якій просила допустити її до повторної співбесіди, посилаючись на те, що реферат мав певні недоліки у зв'язку з тим, що під час його написання захворіли її діти.

Ухвалою Ради від 7 лютого 2012 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_6 про повторний розгляд на засіданні Ради матеріалів про внесення подання Президентові України щодо призначення її на посаду судді Вінницького окружного адміністративного суду і прийнятті та врахуванні доопрацьованого нею реферату.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про вищу раду юстиції»від 15 січня 1998 року № 22/98-ВР (далі - Закон № 22/98-ВР (22/98-ВР) ) статус Вищої ради юстиції визначається Конституцією України (254к/96-ВР) і цим Законом (22/98-ВР) .

Вища рада юстиції є колегіальним, незалежним органом, відповідальним за формування високопрофесійного суддівського корпусу, здатного кваліфіковано, сумлінно та неупереджено здійснювати правосуддя на професійній основі, а також за прийняття рішень стосовно порушень суддями і прокурорами вимог щодо несумісності та у межах своєї компетенції про їх дисциплінарну відповідальність.

Повноваження Вищої ради юстиції визначенні статтею 3 Закону № 22/98-ВР, серед яких:

1) внесення подання Президенту України про призначення суддів на посади або про звільнення їх з посад;

1-1) за поданням відповідної ради суддів призначення суддів на посади голови суду, заступника голови суду та звільнення їх з цих посад;

2) розгляд справи і прийняття рішення стосовно порушення суддями і прокурорами вимог щодо несумісності;

3) здійснення дисциплінарного провадження стосовно суддів Верховного Суду України і суддів вищих спеціалізованих судів;

4) розгляд скарги на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів апеляційних та місцевих судів, а також прокурорів.

Статтею 27 Закону № 22/98-ВР передбачено, що Вища рада юстиції приймає такі акти:

1) подання про призначення суддів;

2) подання про звільнення суддів з посади;

2-1) рішення про призначення суддів на посади голови суду, заступника голови суду;

2-2) рішення про звільнення суддів з посад голови суду, заступника голови суду;

3) рішення про порушення вимог щодо несумісності;

4) рішення про дисциплінарну відповідальність;

5) рішення по скарзі на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності;

6) рішення про увільнення члена Вищої ради юстиції у випадках, передбачених у статті 18 цього Закону;

6?-1) рішення у скарзі на результати кваліфікаційного іспиту кандидатів на посаду судді;

6-2) рішення у скарзі на відмову в рекомендуванні для обрання кандидатом на посаду судді безстроково;

7) інші акти в межах повноважень Вищої ради юстиції.

Таким чином, відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_6 про повторний розгляд на засіданні Ради матеріалів про внесення подання Президентові України щодо призначення її на посаду судді Вінницького окружного адміністративного суду, Рада діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Рішення Ради від 14 грудня 2011 року, яким відмовлено у внесенні подання Президентові України про призначення ОСОБА_6 на посаду судді Вінницького окружного адміністративного суду, не є предметом розгляду у даній справі.

Посилання позивача на прийняття Радою рішень про повторний розгляд Радою питань про внесення подань Президентові України щодо призначення ОСОБА_9 та ОСОБА_10 на посаду суддів не свідчить про незаконність оскаржуваної ухвали.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись статтями 158 - 163, 167, 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_6 до Вищої ради юстиції про визнання ухвали незаконною та її скасування, зобов'язання вчинити певні дії відмовити повністю.

постанова є остаточною і не підлягає перегляду в апеляційному чи касаційному порядку.