Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого), Голубєвої Г.К., Нечитайло О.М.,

при секретарі судового засідання Подолянко Р.О.,

за участю представників позивача Пошиванюка Т.П. та відповідача Шевченко Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську ДПС на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 06.07.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.09.2011 по справі № 2а-3690/11/1270

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Стахановський вагонобудівний завод"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську ДПС

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

Товариство звернулось до суду із позовною заявою (з уточненням) до Державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення від 20.04.2011 № 0001148013, яким позивачу зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на суму 49 120 260,00 грн. та застосовано фінансові санкції у сумі 1,00 грн.

Судом першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, позовні вимоги задоволено повністю.

У касаційній скарзі Державна податкова інспекція, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення скасувати та у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Обґрунтовуючи касаційні вимоги, податковий орган послався на те, що бюджетне відшкодування можливо лише у разі фактичної надмірної сплати податку до бюджету за результатами операцій в усьому ланцюгу постачальників товарів (послуг). При цьому несплата податку до бюджету бодай одним з учасником ланцюга розглядається як обставина, що свідчить про відсутність надмірного надходження ПДВ до бюджету, а отже, виключає можливість бюджетного відшкодування.

У поданих запереченнях на скаргу позивач просить у задоволенні скарги відмовити через її необґрунтованість.

Ухвалою від 10.04.2012 із занесення у протокол судового засідання відповідача Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Луганську замінено на правонаступника Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Луганську ДПС.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги та заперечення, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Судами встановлено, що згідно з вимогами чинного законодавства за результатами фінансово - господарських діяльності Товариство подало до органу державної податкової служби податкову звітність за встановленою формою. Відповідно до податкових декларацій з ПДВ у Товариства виникло перевищення податкового кредиту над сумами податкових зобов'язань за січень 2011 року -що утворило бюджетну заборгованість на суму 49 120 260,00 грн.

Право позивача на відшкодування виникло внаслідок здійснення фінансово - господарських операцій, які підлягали оподаткуванню за нульовою ставкою, та з купівлі товарів у вигляді комплектуючих та матеріалів для виготовлення залізничного рухомого складу у контрагентів на підставі договорів поставки, що підтверджено належним чином оформленими первинними документами (податкові накладні, видаткові накладні, залізничні накладні, товарно -транспортні накладні, товарні накладні, акти прийому -передачі товару, робіт, послуг, платіжні документи).

При цьому судами було встановлено зв'язок між фактом придбання товарів (послуг) і господарською діяльністю позивача, досліджено наявність господарської мети у діях позивача -настання реальних наслідків.

У період з 23.03.2011 по 12.04.2011 фахівцями Державної податкової служби було проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ за період з 01.02.2010 по 31.12.2010, за результатами якої було підтверджено право позивача на бюджетне відшкодування ПДВ за січень 2011 року, про що складено довідку від 18.04.2011 (т. 1 а. с. 37-48).

На підставі наказу від 19.04.2011 № 184 відповідачем було проведено позапланову невиїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ за січень 2011 року. При цьому підставою для призначення повторної перевірки зазначено пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, яким передбачено в якості обставини, за якою призначається перевірка, - неотримання від платника податків пояснень та їх документальних підтверджень на письмовий запит органу державної податкової служби.

Приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, Державна податкова інспекція виходила з того, що позивачем у порушення пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст.7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97ВР "Про податок на додану вартість" (втратив чинність з 01.01.2011) завищено суму податкового кредиту з ПДВ за грудень 2010 року на суму 49 120 260,00 грн., та у порушення п. 200.3 та абзацу "а" п. 200.4 ст. 200 розділу У Податкового кодексу України завищено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за січень 2011 року на суму 49 120 260,00 грн.

Фактичною підставою для зменшення позивачу бюджетного відшкодування з ПДВ слугував висновок податкового органу, викладений у акті камеральної перевірки від 20.04.2011, що декілька платників ПДВ у ланцюгу посередників або не декларують, або не виконують свої податкові зобов'язання зі сплати цього податку.

Задовольняючи позовні вимоги Товариства, суди у цій справі керувалися положеннями п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР та ст. 200 Податкового кодексу України, якими визначено порядок відшкодування з Державного бюджету України від'ємного значення суми податку, що підлягає сплаті, як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (роботі, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду, тобто надмірно сплаченого податку, та строки проведення таких розрахунків.

Відповідно до положень пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із суми податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту) (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону).

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР - сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Згідно положення пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України № 168/97ВР якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Відповідно до положень Податкового кодексу України (2755-17) , позитивний результат звітного періоду підлягає сплаті до бюджету, а від'ємний -зменшує податковий борг або переноситься до наступного періоду (п. 200.1-200.3), і якщо в наступному періоді різниця між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом буде від'ємною, то ця різниця за певних умов підлягає відшкодуванню платнику податку з державного бюджету (п. 200.4).

Обравши повернення на рахунок, платник податку, додає до декларації заяву про повернення суми бюджетного відшкодування (п. 200.7, 200.8 ст. 200 Податкового кодексу України).

Податковий орган протягом 30 календарних днів після закінчення граничного терміну подання декларації проводить камеральну перевірку заявленої інформації. За наявності достатніх підстав, які свідчать про порушення, орган податкової служби має право провести документальну позапланову виїзну перевірку протягом 30 календарних днів після закінчення терміну проведення камеральної перевірки (п. 200.10, 200.11 цього Кодексу (2755-17) ).

Згідно п. 200.12, 200.13 ст. 200 Податкового кодексу України після закінчення перевірки податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний строк подати висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню, до Держказначейства, яке протягом 5 операційних днів після отримання висновку перераховує таку суму на рахунок платника.

Якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, (п. 200.14), яке можна оскаржити в адміністративному або судовому порядку (п. 200.15, 200.16 ст. 200 Податкового кодексу України).

Аналізуючи зазначені вище норми та фактичні обставини справи, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що податкове законодавство чинне на момент виникнення спірних правовідносин передбачало єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку -покупця належно оформленої податкової накладної, а п. 200.17 ст. 200 Податкового кодексу України передбачено заборону щодо обмеження виплати відшкодування у зв'язку з наявністю або відсутністю надходжень ПДВ до бюджету.

Враховуючи викладене та з огляду на те, що судами було встановлено наявність ділової мети у діях позивача, дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та бюджетного відшкодування з ПДВ, висновок судів першої та апеляційної інстанцій -правильний і ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Також суди дійшли вірного висновку, що податковим органом в порушення положень Податкового кодексу України (2755-17) було проведено повторну перевірку позивача з тих же самих питань за той же самий період, оскільки виходячи з вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, податковий орган не надав доказів про направлення позивачу запиту щодо отримання податкової інформації.

Доводи касаційної скарги зроблених судами висновків не спростовують, а тому підстав для скасування або зміни оскаржуваних судових рішень не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд, -

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську ДПС залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 06.07.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.09.2011 по справі № 2а-3690/11/1270 залишити без задоволення..

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237- 2391Кодексу адміністративного судочинства України.