Вищий адміністративний суд України складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Бившева Л.І. Пилипчук Н.Г.,розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Синельниківського міського комунального підприємства «Водоканал»

на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 11.03.2008 р.

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2009 р.

у справі № А27/12-08

за позовом Синельниківського міського комунального підприємства «Водоканал»

до Синельниківської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

Синельниківське міське комунальне підприємство «Водоканал»(далі -позивач) звернулось до суду з позовом до Синельниківської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області (далі -відповідач) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.03.2008 р. (суддя -Татарчук В.О.), залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2009 р. (судова колегія у складі: головуючий суддя - Мірошниченко М.В., судді -Туркіна Л.П., Проценко О.А.), у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Відповідач надав письмові заперечення на касаційну скаргу позивача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів її необґрунтованості та просить вказану касаційну скаргу залишити без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Представниками відповідача була проведена перевірка платіжної дисципліни позивача за період з 28.12.2005 р. по 23.01.2006 р.

За результатами вказаної перевірки було складено акт від 31.05.2007 р. № 51, яким встановлено порушення позивачем пп. 5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме -порушення позивачем строків сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення -рішення від 31.05.2007 р. № 0005011500/0, яким визначено штраф у сумі 4 554,05 грн. за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах).

Крім того, представниками відповідача була проведена невиїзна документальна перевірка своєчасності сплати позивачем податку на додану вартість, яким встановлено порушення позивачем вимог пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», за результатами якої було складено акт від 03.08.2007 р. №69.

На підставі зазначеного акту відповідачем 03.08.2007 р. були прийняті наступні податкові -повідомлення рішення:

- № 0007051500/0, яким визначено штраф у сумі 15 643,49 грн. за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах);

- № 0007061500/0, яким визначено штраф у сумі 36 840,73 грн. за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах);

- № 0007091500/0, яким визначено штраф у сумі 2 470,05 грн. за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, позивачем було несвоєчасно сплачено податковий борг з податку на додану вартість на суму 22 770,25 грн. по деклараціям від 19.10.2005 р. № 16146 та від 18.11.2005 р. № 18681; на суму 48 955,27грн. по деклараціям від 20.12.2005 р. № 19818, від 14.11.2006 р. № 15855, від 19.01.2006 р. № 21946, від 17.02.2006 р. № 1493, від 15.03.2006 р. № 2236, від 18.04.2006 р. № 4287, від 18.05.2006 р. № 6368, від 14.06.2006 р. № 6971, від 18.07.2006 р. № 9207, від 17.08.2006 р. № 11128, від 19.09.2006 р. № 12070 та від 18.10.2006 р. № 14130.

Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, щодо відсутності у позивача податкової заборгованості станом на 01.01.2005 р. та станом на дату видачі довідок, виданих відповідачем, що в свою чергу виключає можливість списання такої заборгованості на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 29.07.2005 р. № 664 (664-2005-п) «Про заходи щодо проведення у 2005 році розрахунків з погашення зобов'язань держави за знеціненими грошовими заощадженнями громадян в установах Ощадного банку колишнього СРСР шляхом погашення заборгованості за житлово - комунальні послуги» та Постанови Кабінету Міністрів України від 09.02.2006 р. № 124 (124-2006-п) Про реалізацію статті 36 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік».

Судовими інстанціями встановлено, що позивачем були самостійно задекларовані відповідні суми податкових зобов'язань, які з урахуванням п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» є узгодженими і підлягали сплаті до бюджету у встановлені законом строки. Вказані суми були сплачені позивачем несвоєчасно. Відповідальність за несвоєчасну сплату податкового боргу передбачена пп. 17.1.7 п.17.1 ст.17 зазначеного Закону.

Так, пп. 17.1.7 п.17.1 ст.17 зазначеного Закону передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків визначених цим Законом (2181-14) , такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання - у розмірі 50 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Викладені обставини дозволяють погодитись з висновками судових інстанцій про правомірність нарахування податковим органом штрафних санкцій за спірними податковими повідомленнями -рішеннями.

Колегія суддів суду касаційної інстанції також погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, стосовно безпідставності доводів позивача на приписи, що штрафні санкції застосовані без урахування статті 614 Цивільного кодексу України, оскільки відповідно до ч. 2 статті 1 Цивільного кодексу України до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Крім того, безпідставним є посилання позивача на Постанови Кабінету Міністрів України від 29.07.2005 р. № 664 (664-2005-п) та від 09.02.2006 р. № 124 (124-2006-п) .

Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.2005р. № 664 (664-2005-п) затверджено Порядок проведення у 2005 році розрахунків з погашення зобов'язань держави за знеціненими грошовими заощадженнями громадян в установах Ощадного банку колишнього СРСР шляхом погашення заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Цим Порядком визначено механізм проведення у 2005 році розрахунків з погашення зобов'язань держави за знеціненими грошовими заощадженнями громадян України, вкладеними до 2 січня 1992 р. в установи колишнього Ощадного банку СРСР, що діяли на території України, правонаступником якого є ВАТ «Ощадбанк»(далі - знецінені заощадження), за рахунок відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам шляхом погашення заборгованості таких громадян за спожиті електричну і теплову енергію, природний газ, тверде паливо, з послуг водопостачання і водовідведення, плати за користування житлом (квартирної плати) (далі - житлово-комунальні послуги), що утворилася станом на 1 вересня 2004 р., за рахунок таких платежів до державного бюджету: погашення податкового боргу минулих років, у тому числі розстроченого, підприємств (структурних підрозділів підприємств) житлово-комунального господарства, паливно-енергетичного комплексу та інших підприємств, що надають ці послуги (далі - підприємства - надавачі житлово -комунальних послуг), за видами податків, визначених у пункті 24 статті 12 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік», а також пені, штрафних санкцій, нарахованих у зв'язку з порушенням податкового законодавства, частини виручки від реалізації природного газу у 2000 році, що надходила як плата за транзит природного газу через територію України, повернення бюджетних позичок та кредитів, наданих під гарантію Кабінету Міністрів України, у тому числі шляхом переведення боргу; погашення податкових зобов'язань підприємств - надавачів житлово-комунальних послуг, що виникли в результаті проведення зазначених розрахунків (п.1).

Відповідно до п.7 цього Порядку, для участі в розрахунках підприємство - надавач житлово-комунальних послуг надсилає до районної, районної в місті, міської постійної діючої комісії з організації та проведення розрахунків отримані від органу державної податкової служби за місцем реєстрації підписану керівником і скріплену печаткою довідку про наявність на 1 січня 2005 р. заборгованості зі сплати визначених у пункті 24 статті 12 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» податків і зборів (обов'язкових платежів) до Державного бюджету, яку не погашено на дату видачі довідки, а також пені, штрафних санкцій, нарахованих у зв'язку з порушенням податкового законодавства.

Зазначеним Порядком передбачено погашення лише такого податкового боргу минулих років, у тому числі розстроченого (або податкових зобов'язань), який існував станом на 01.01.2005 р. і не був сплачений станом на дату видачі довідки про наявність боргу.

Пунктом 24 статті 12 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» встановлено, що податкова заборгованість минулих років та нараховані суми податків, які виникли після проведення розрахунків згідно із статтею 39 цього Закону житлово-комунальних підприємств, НАК «Нафтогаз України»і підприємств ПЕК з податку на прибуток підприємств (крім підприємств комунальної власності), податку на додану вартість, збору за спеціальне водокористування та з рентної плати за транзитне транспортування природного газу, яка спрямовується на розрахунки з погашення зобов'язань держави по знецінених грошових заощадженнях громадян в установах Ощадного банку колишнього СРСР та державних цінних паперах колишнього СРСР.

Суди встановили, що згідно виданої позивачу довідки від 07.11.2005 р. № 25 про стан розрахунків з бюджетом по підприємству станом на 01.01.2005 р. податкова заборгованість у останнього була відсутня, тобто відсутні суми податків для проведення взаємозаліку.

Відповідно до п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 09.02.2006 р. № 124 (124-2006-п) «Про реалізацію статті 36 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», для участі в розрахунках підприємство - надавач житлово-комунальних послуг надсилає до районної, районної в місті, міської постійно діючої комісії з організації та проведення розрахунків отриману в органі державної податкової служби за місцем реєстрації підписану керівником і скріплену печаткою довідку про наявність на 01.01.2006 р. заборгованості зі сплати визначених у пункті 33 статті 11 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» податків і зборів (обов'язкових платежів) до державного бюджету, не погашеної на дату видачі довідки.

Згідно довідки про стан розрахунків з бюджетом станом на 01.01.2006 р. за позивачем обліковувалась заборгованість до державного бюджету по податках:

- з податку на додану вартість заборгованість - недоїмка у сумі 32 860,88 грн. та пеня

у сумі 160,58грн. (заборгованість сплачена позивачем самостійно у повному обсязі за період з 23.01.2006 р. по 29.03.2006 р.);

- зі збору за забруднення навколишнього природного середовища заборгованість станом на 01.01.2006 р. складала - недоїмка у сумі 2 508,36 грн. та пеня у сумі 366,48 грн. (заборгованість сплачена позивачем самостійно у повному обсязі за період з 23.01.2006 р. по 17.05.2006 р.);

- зі збору за спеціальне використання водних ресурсів заборгованість станом на 01.01.2006 р.- відсутня, переплата складала 3,81 грн.

Відповідачем були видані довідки від 31.03.2006р., від 01.07.2006 р. № 37 і від 01.07.2006 р. № 38 згідно з якими, була відсутня заборгованість, що виникла станом на 01.01.2006 р. і не погашена на дату видачі довідок з податку на додану вартість, збору за забруднення навколишнього природного середовища і збору за спеціальне використання водних ресурсів.

Отже, суди попередніх інстанцій правильно встановили, що відсутність у позивача зазначеної податкової заборгованості виключає можливість списання такої заборгованості на підставі наведених постанов Кабінету Міністрів України від 29.07.2005 р. № 664 (664-2005-п) і від 09.02.2006р. № 124 (124-2006-п) .

Відтак, суди дійшли обґрунтованих висновків щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

На підставі викладеного судова колегія Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що порушень або неправильного застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права не вбачається, а тому касаційну скаргу Синельниківського міського комунального підприємства «Водоканал»слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд

1. Касаційну скаргу Синельниківського міського комунального підприємства «Водоканал» залишити без задоволення.

2. Постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 11.03.2008 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2009 р. у справі № А27/12-08 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.