Вищий адміністративний суд України складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Бившева Л.І. Пилипчук Н.Г.,розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_4

на постанову Господарського суду Одеської області від 08.09.2005 р.

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2009 р.

у справі № 13/201-05-6922 (22а-12349/08)

за позовом Білгород - Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області

до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4

про стягнення штрафних санкцій,

Білгород -Дністровська об'єднана державна податкова інспекція Одеської області (далі -позивач) звернулась до суду з позовом до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 (далі -відповідач) про стягнення штрафних санкцій.

Постановою Господарського суду Одеської області від 08.09.2005 р. (суддя - Панченко О.Л.), залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2009 р. (судова колегія у складі: головуючий суддя -Потапчук В.О., судді -Димерлій О.О., Яковлєв Ю.В.), позов задоволено, стягнуто з відповідача заборгованість у сумі 6 322,00 грн.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та закрити провадження у справі.

Відповідач письмових заперечень на касаційну скаргу позивача на адресу суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Представниками позивача була проведена планова перевірка відповідача щодо дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2001 р. по 31.12.2003 р.

За результатами зазначеної перевірки було складено акт від 28.05.2004 р. №1596/17-1/НОМЕР_1, яким встановлено порушення відповідачем ст. 1, п.3 ст. 2, п. 1, п. 2, п.4 ст. 31 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», а саме - здійснення операцій по наданню побутових послуг за готівкові кошті без придбання відповідних торгових патентів.

На підставі вказаного акту позивачем було прийнято податкове повідомлення -рішення від 02.06.2004 р. №000981702/0, яким відповідачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем штрафні (фінансові) санкції у сумі 6 322,00 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Зазначене податкове повідомлення - рішення було оскаржене відповідачем у судовому прядку та постановою Вищого Господарського Суду України від 17.02.2005 р. визнано недійсним в частині визначення суми штрафу 6 322 грн. сумою податкового зобов'язання, в іншій частині в задоволені позовних вимог відмовлено.

Судовими інстанціями також встановлено, що на момент судового розгляду даної справи заборгованість відповідачем сплачена не була.

Згідно з пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 зазначеного Закону, активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Оскільки, зазначена сума податкового боргу була узгоджена у судовому порядку і не сплачена відповідачем у встановлені законодавством строки, позовні вимоги задоволені обґрунтовано, а судові рішення попередніх інстанцій прийняті відповідно до закону.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

На підставі викладеного судова колегія Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що порушень або неправильного застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права не вбачається, а тому касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд

1. Касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 залишити без задоволення.

2. Постанову Господарського суду Одеської області від 08.09.2005 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2009 р. у справі № 13/201-05-6922 (22а-12349/08) залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.