Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Бившева Л.І. Пилипчук Н.Г.розглянувши у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси

на постанову Господарського суду Одеської областi від 14.08.2007 р.

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2009 р.

у справі №15/218-07-5084А

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Невада»

до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси

про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових)санкцій,

Товариство з обмеженою відповідальністю «Невада»(далі - позивач) звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси (далі -відповідач) про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Господарського суду Одеської областi від 14.08.2007 р., залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2009 р., позов задоволено, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 15.05.2007 р. №0004352360 скасовано.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте з порушенням норм матеріального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача від позивача на адресу суду касаційної інстанції не надійшло.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Представниками податкового органу було проведено перевірку господарської діяльності позивача стосовно питань контролю за порядком проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), результати якої викладені у акті від 20.04.2007 р. №023204882303.

Вказаною перевіркою було зафіксовано порушення позивачем вимог п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме -встановлено проведення розрахункової операції при наданні послуг у сфері грального бізнесу на суму 130,00 грн. без застосування реєстратора розрахункових операцій.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Звертаючись до суду із даним позов позивач вказував на порушення податковою інспекцією вимог Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (509-12) , зокрема, на відсутність направлень на перевірку, наказу керівника, проведення перевірки не уповноваженим на те органом

Між тим, відповідно до ст.2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», завданнями органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі).

Згідно з ч.1 ст.8 згаданого Закону Державна податкова адміністрація України здійснює безпосередньо функції, пов'язані зі здійсненням контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), контролю за валютними операціями, контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, а також контролю за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності та ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів.

Правовий аналіз вказаних норм Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (509-12) свідчить на користь висновку про те, що органи державної податкової служби є уповноваженими державою органами для здійснення функцій, зокрема, контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку (у тому числі і Державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси).

При цьому, підстави, порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок та умови допуску посадових осіб органів державної податкової служби до їх проведення наведені в ст.11 та 11-1 названого Закону.

Визначаючи правові наслідки недодержання вказаних вимог, законодавець передбачив право платника податків на недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи, таким правом позивач не скористався, а відтак при фактичному допуску представників податкового органу до проведення перевірки відсутні підстави для скасування відповідних рішень при доведеності вчиненого позивачем порушення.

Крім того, безпідставне, на думку позивача, проведення перевірки не може бути самостійною підставою для скасування рішення суб'єкта владних повноважень про застосування штрафних санкцій за умов обґрунтованості висновків контролюючого органу про вчинення позивачем порушень, зафіксованих у акті перевірки.

Такою підставою може стати лише спростування висновків контролюючого органу про вчинення позивачем порушень.

Так, стосовно порушень позивачем приписів п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», суд першої інстанції, із висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що норми вказаного Закону (265/95-ВР) не розповсюджується на господарську діяльність позивача, оскільки діяльність з організації азартних ігор не входить до переліку господарських операцій, що передбачають здійснення торгівлі, громадського харчування та послуг.

Суд касаційної інстанції вважає такі висновки судів передчасними та помилковими з огляду на таке.

Стаття 1 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» визначає, що реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі - суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.

Приписи ч. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» зобов'язують суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом (265/95-ВР) , із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

На виконання вимог ст. 11 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» терміни переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій були встановлені Постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2001 р. № 121 (121-2001-п) .

Відповідно до пункту 6 Додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 07.02.2001 р. № 121 (121-2001-п) для діяльності з використанням гральних автоматів термін переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій визначений до 31.12.2006 р.

Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (265/95-ВР) встановлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які надають послуги з використання гральних автоматів віднесено до переліку форм господарської діяльності, на які поширюються положення названого Закону (265/95-ВР) .

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України основним видом діяльності позивача є організація азартних ігор, відтак з огляду на викладені законодавчі приписи судам слід було визначитись із правомірністю застосування штрафних (фінансових) санкцій до позивача, встановивши при цьому наявність або відсутність порушення ним норм Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (265/95-ВР) .

Оскільки зазначені обставини справи, не були з'ясовані належним чином судами попередніх інстанцій, у той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене у цій ухвалі, виконати вимоги процесуального законодавства, зокрема ч.4 та ч.5 ст. 11 КАС України щодо з'ясування всіх обставин у справі та в залежності від встановленого і у відповідності з нормами матеріального права вирішити спір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд -

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси задовольнити частково.

2. Постанову Господарського суду Одеської областi від 14.08.2007 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2009 р. у справі №15/218-07-5084А скасувати.

Справу №15/218-07-5084А направити на новий розгляд до суду першої інстанції

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.