Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Бившева Л.І. Пилипчук Н.Г.розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві

на постанову Господарського суду Миколаївської області від 29.01.2008 р.

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2009 р.

у справі №7/886/07

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Морський спеціалізований порт Ніка-Тера»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві

про скасування податкового повідомлення-рішення,

Товариство з обмеженою відповідальністю «Морський спеціалізований порт Ніка-Тера»(далі-позивач) звернулось з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві (далі -відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Господарського суду Миколаївської області від 29.01.2008 р., залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2009 р., позовні вимоги задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 16.06.2007 р. №00001237/0, відшкодовано з Державного бюджету на користь позивача судові витрати у розмірі 3,40 грн.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує та просить залишити оскаржувані судові рішення без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Представниками податкового органу було проведено виїзну позапланову перевірку господарської діяльності позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів за листопад місяць 2006 року, результати якої викладені у акті від 09.02.2007 р. №99/37/22439446.

Вказаною перевіркою було встановлено порушення позивачем вимог пп. 7.7.1 та пп.7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме -завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за листопад місяць 2006 року на суму 5 669,00грн.

На підставі встановлених порушень контролюючим органом було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 16.02.2007 р. №00001237/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 5 669,00 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом (168/97-ВР) .

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 цього Закону cума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 цього пункту встановлено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином законодавчо закріпленою підставою для бюджетного відшкодування є фактична сплата податку отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Як вбачається з матеріалів справи, факт сплати у жовтні 2006 року суми у розмірі 99 607,00 грн. (у т.ч. ПДВ -5 822,00 грн.) постачальникам товарів (послуг) позивачем податковим органом не заперечується, відтак розрахунок суми бюджетного відшкодування за листопад 2006 року, з урахуванням суми податкового кредиту, фактично сплаченої позивачем у попередніх періодах постачальникам товару, відповідає положенням підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

З огляду на викладене, попередні судові інстанції правомірно визначились із безпідставністю доводів контролюючого стосовно того, що оскільки накладна по вказаній операції була отримана позивачем лише у листопаді 2006 року, вказане не дає йому право включати суму у розмірі 5 822,00 грн. до складу податкового кредиту попереднього податкового періоду та обґрунтовано зазначили, що визначальною ознакою для набуття такого права Законом визначено фактичну надмірну сплату податку на додану вартість, що у даному випадку не було спростовано податковим органом.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

На підставі викладеного та зважаючи на приписи ч. 3 ст. 220 КАС України (2747-15) судова колегія Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що порушень або неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права не вбачається, а тому касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд -

1. Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві залишити без задоволення.

2. Постанову Господарського суду Миколаївської області від 29.01.2008 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2009 р. у справі №7/886/07 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.