Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого -судді Ліпського Д.В.

суддів: Тракало В.В.,

Юрченко В.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради Чернігівської області на постанову Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 27 жовтня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 28 липня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради Чернігівської області про визнання дій неправомірними,-

У жовтні 2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради Чернігівської області про визнання дій неправомірними, стягнення недоплаченої грошової допомоги на оздоровлення відповідно до статті 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(далі - Закон № 796).

Постановою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 27 жовтня 2009 року визнано неправомірними дії управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради Чернігівської області в частині не донарахування позивачу щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік. Зобов'язано управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради Чернігівської області перерахувати та виплатити позивачу щорічну разову грошову допомогу на оздоровлення, в розмірі 5-ти мінімальних заробітних плат відповідно до статті 48 Закону.

Ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 28 липня 2011 року апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради Чернігівської області залишено без задоволення, а постанову Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 27 жовтня 2009 року -без змін.

У касаційній скарзі відповідач не погоджуючись з даними рішеннями, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального права, просить їх скасувати та ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог.

Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, у межах, визначених ст. 220 КАС України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС І категорії, якому встановлено ІІ групу інвалідності та відповідно до вимог статті 48 Закону № 796 має право на щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат. Дану допомогу позивачу виплачено у розмірі 120 грн., відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 12 липня 2005 року № 562 (562-2005-п) .

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з рішенням якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що Кабінет Міністрів України у 2009 році не скористався наданим правом на встановлення розміру щорічної допомоги на оздоровлення, й відповідно застосуванню підлягає положення статті 48 Закону України «Про статус і соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Так, статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»встановлено, що щорічна допомога на оздоровлення інвалідам II групи виплачується в розмірі -п'яти мінімальних заробітних плат. Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 (v010p710-08) визнано неконституційними зміни, внесені підпунктом 11 пункту 28 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. №107-УІ (107-17) , яким було встановлено, що щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі статтею 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Оскільки положення статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»на момент здійснення позивачу щорічної допомоги на оздоровлення були діючими і підлягали застосуванню відповідними органами при визначенні розмірів соціальних виплат особам, які постраждали від наслідків аварії на ЧАЕС, тому судами зроблено обґрунтований висновок про наявність підстав для задоволення позову.

Враховуючи те, що посилання відповідача в касаційній скарзі на порушення судами норм матеріального права не знайшли свого підтвердження при розгляді даної справи, а судами повно та всебічно перевірені надані сторонами докази, дана їм належна оцінка у рішеннях, які належним чином мотивовані і за своїм змістом та формою відповідають вимогам матеріального та процесуального закону, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів -

Касаційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради Чернігівської області залишити без задоволення, а постанову Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 27 жовтня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 28 липня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради Чернігівської області про визнання дій неправомірними -без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.