Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі

суддів: Калашнікової О.В., Леонтович К.Г., Черпіцької Л.Т.,

розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною скаргою Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 3 серпня 2011 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 7 вересня 2011 року у справі № 2а/0670/4374/11 за позовом Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до приватного підприємства ОМТ-МИР про стягнення адміністративно-господарський санкцій та пені, -

У квітні 2011 року Житомирське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося в суд з позовом до ПП ОМТ-МИР, в якому просило стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2010 році у розмірі 5739,51 грн.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 3 серпня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 7 вересня 2011 року, відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями Житомирське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судових рішень, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, згідно звіту відповідача за формою 10-ПІ за 2010 рік середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу становила у 2010 році 34 особи, а фактично на підприємстві не були працевлаштовані інваліди.

Таким чином, на підприємстві не виконаний норматив щодо працевлаштування 1 інваліда.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Судами також встановлено, що підприємство у 2010 році направляло до центру зайнятості звіти за формою 3-ПН про наявність вакантних місць для працевлаштування інвалідів.

Разом з тим, інваліди не були направлені органами державної влади для працевлаштування на підприємстві.

Таким чином, відповідач вчинив всі передбачені чинним на момент виникнення спору законодавством заходи, спрямовані на працевлаштування інвалідів на своєму підприємстві.

Враховуючи викладене, суди першої і апеляційної інстанцій дійшли до вірного висновку про відсутність підстав задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Згідно ч.3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційну скаргу Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів відхилити.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 3 серпня 2011 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 7 вересня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту ухвалення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.