Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Калашнікової О.В., Леонтович К.Г., Черпіцької Л.Т.,

розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду справу за касаційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2011 року у справі № 2а-156/11 за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Сумської міської ради, третя особа ОСОБА_3 про скасування рішення, -

У грудні 2010 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися в суд з адміністративним позовом до Сумської міської ради, третя особа ОСОБА_3, в якому просили скасувати рішення відповідача № 2769-МР від 24 червня 2009 року в частині передачі третій особі земельної ділянки площею 172 кв.м в оренду для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що їм на праві спільної часткової власності належить будинок, розташований по АДРЕСА_2. На 1994 рік площа земельної ділянки, яка знаходиться в їх користуванні, як власників будинку, складала 680 кв.м.. Вказана площа земельної ділянки не змінювалася до 2009 року. Влітку 2010 року вони дізналися, що в 2009 році Сумською міською радою прийняте рішення про передачу частини земельної ділянки, що знаходиться в їх користуванні власнику АДРЕСА_1 ОСОБА_3. Позивачі вважають, що прийнятим Сумською міською радою рішенням про передачу третій особі земельної ділянки, якою вони користувалися на протязі багатьох років, порушені їх права, оскільки вказана земельна ділянка з їх користування в установленому діючим законодавством порядку не вилучалася, тому у відповідача не було підстав для прийняття оскаржуваного рішення та передачі земельної ділянки в оренду ОСОБА_3.

Постановою Зарічного районного суду м. Суми у від 06.04.2011 року адміністративний позов задоволений. Визнане протиправним та скасоване рішення Сумської міської ради № 2769-МР від 24.06.2009 року "Про передачу у власність, оренду земельних ділянок громадянам" в частині надання ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,0172 га. на умовах оренди для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (пункт 1 додатку 4 до вказаного рішення Сумської міської ради).

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2011 року скасоване рішення суду першої інстанції, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просять скасувати постанову суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального права та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої і апеляційної інстанції встановлено, що позивачам на праві спільної часткової власності належить будинок АДРЕСА_2, ОСОБА_2 належить 54/100 частини будинку, а ОСОБА_1 - 46/100 частини будинку. Рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради від 19.07.1954 р. № 1137 за вказаним будинком була зареєстрована в користування володільців земельна ділянка площею 415 кв.м.. В плані присадибної ділянки будинку АДРЕСА_2 до 1992 року, згідно інвентаризаційної справи, площа присадибної ділянки була зазначена 379 кв. м .

Рішенням виконавчого комітету Зарічної районної Ради народних депутатів №76 від 29.04.1992 р. власнику будинку АДРЕСА_2 ОСОБА_4 надана в тимчасове користування, до виникнення потреби, як лишки, земельна ділянка у розмірі 275 кв. м, а власнику будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_3 надана в користування земельна ділянка площею 125 кв.. ОСОБА_5 отримав частину будинку у власність за заповітом від ОСОБА_4

ОСОБА_3 рішенням Сумської міської ради № 2769-МР від 24.06.2009 року надана земельна ділянка площею 0.0172 га на умовах оренди для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, яка входить до земельної ділянки площею 275 кв.м, що раніше, рішенням виконкому №76 від 29.04.1992 року, була надана в тимчасове користування власнику будинку АДРЕСА_2 ОСОБА_4.

Позивачі вважають, оскільки спірна земельна ділянка не вилучалася у них з користування, то відповідач не мав законних підстав для прийняття оскаржуваного рішення про передачу третій особі земельної ділянки в оренду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги послався на ті обставини, що рішенням Сумської міської ради № 2769-МР від 24.06.2009 року було надано в оренду ОСОБА_3 частину земельної ділянки, яка знаходиться в користуванні позивачів без її вилучення в установленому порядку, а тому вказане рішення Сумської міської ради порушує права позивачів, які на теперішній час є власниками домоволодіння пров. АДРЕСА_2 та користуються спірною земельною ділянкою.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову виходив з тих обставин, що рішенням органу місцевого самоврядування № 76 від 29.04.1992 року спірна земельна ділянка у власність або постійне користування ОСОБА_4 не передавалася, а була надана у тимчасове користування без оформлення відповідних актів, що посвідчує право громадянина на конкретну земельну ділянку, позивачі для набуття права на земельну ділянку за давністю користування у встановленому Законом порядку до органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу її у власність або у користування не зверталися.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Згідно обставин справи між сторонами виник спір щодо законності рішення Сумської міської ради № 2769-МР від 24 червня 2009 року в частині передачі ОСОБА_3 земельної ділянки площею 172 кв.м. в оренду для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

Відповідно п.34 ч.1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської Ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Згідно ст. 12 Земельного Кодексу України до відання сільських, селищних і міських рад у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить, в тому числі, передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування.

Відповідно ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації. Право власності і право постійного користування на земельну ділянку посвідчується державним актом, а право оренди - договором оренди землі.

Спірне рішення прийняте відповідачем в порядку, встановленому вищенаведеними законодавчими нормами.

За обставинами справи спірна земельна ділянка рішенням виконавчого комітету Зарічної районної Ради народних депутатів №76 від 29.04.1992 р. власнику будинку АДРЕСА_2 надавалася в тимчасове користування ОСОБА_4, а не позивачам. По справі відсутні докази щодо звернення позивачів для виділення їм вказаної земельної ділянки, тому суд апеляційної інстанції прийшов до обґрунтованих висновків, що рішення виконавчого комітету Зарічної районної ради народних депутатів м. Суми № 76 від 29.04.1992 року не було правовою підставою для отримання земельної ділянки у власність, постійне користування або оренду як ОСОБА_4, так і позивачами, які в подальшому набули право власності на житловий будинок, оскільки вони не зверталися до органів місцевого самоврядування щодо отримання відповідних правоустановчих актів на вказану земельну ділянку, яка їм не виділялася.

Виходячи з наведеного та відсутності правоустановчих документів на право власності чи користування на спірну земельну ділянку Сумська міська рада при прийнятті оскаржуваного рішення діяла в межах наданих повноважень, виділяючи земельну ділянку в оренду діяла відповідно діючих норм земельного законодавства.

За таких обставин суд апеляційної інстанції прийшов до обґрунтованих висновків про безпідставність доводів позивачів відносно порушень місцевою радою порядку щодо надання земельної ділянки у оренду третій особі, що спірне рішення прийняте відповідачем в межах повноважень, визначених Земельним кодексом України (2768-14) . Інших доводів щодо незаконності спірного рішення позивачі не наводили.

Колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції прийшов до обґрунтованих висновків про відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судом апеляційної інстанції винесене законне і обґрунтоване рішення, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів Вищого адміністративного суду України,-

Касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.