Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі

суддів: Калашнікової О.В., Леонтович К.Г., Черпіцької Л.Т.,

розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною скаргою управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Берегівської міської ради Закарпатської області на постанову Берегівського районного суду Закарпатської області від 8 грудня 2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2011 року у справі № 2а-3062/09/0701 за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Берегівської міської ради про визнання протиправними дій та нарахування допомоги по догляду за дитиною по досягнення нею трирічного віку, -

У серпні 2009 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Берегівської міської ради, в якому просила визнати протиправною бездіяльність відповідача та зобов'язати його сплатити суму допомоги по догляду за дитиною з 09.07.2007 р. відповідно до ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" без врахування змін внесених Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) та Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) .

Постановою Берегівського районного суду Закарпатської області від 8 грудня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2011 року, позовні вимоги задоволені в частині визнання неправомірною бездіяльності та зобов'язання відповідача виплатити суму допомоги по догляду за дитиною за період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Берегівської міської ради звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судових рішень, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач є матір'ю малолітньої дитини, перебуває на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення та отримує допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку згідно ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" в редакції зі змінами внесеними Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) та Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) .

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років. Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) була зупинена дія ст. 12, частини 1 статті 15 та пункту 3 розділу VIII "Прикінцеві положення" Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (2811-12) на 2007 рік. Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 р. (v0a6p710-07) визнані такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними) положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) про зупинення на 2007 рік дії Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (2811-12) щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) ч. 1 ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" була викладена в наступній редакції: "Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень".

Вказані положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) не були визнані неконституційними та залишилися чинними у 2008 році.

Таким чином, суди обґрунтовано виходили з того, що в період з 01.01.2007 р. до 09.07.2007 р. та у 2008 році, позивач мала право на виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку згідно ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" в редакції зі змінами внесеними Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) та Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) .

Згідно Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" (835-17) у 2009 році допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (2811-12) та Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" (1105-14) призначається і здійснюється в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 22 Порядку призначення та виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751 (1751-2001-п) , в редакції на час звернення заявником за призначенням державної допомоги, встановлено, що відповідно до статті 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується у розмірі, що дорівнює різниці між: з 1 січня 2008 року -50 відсотками, з 1 січня 2009 року -75 відсотками, з 1 січня 2010 року -100 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше як 130 гривень.

Враховуючи викладене, та діючу норму ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", суди попередніх інстанцій дійшли до вірного висновку про відсутність підстав задоволення позовних вимог про визнання неправомірною бездіяльності та зобов'язання відповідача виплатити суму допомоги по догляду за дитиною у 2009 році.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли до вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо задоволення позовних вимог в частині визнання неправомірною бездіяльності та зобов'язання відповідача виплатити суму допомоги по догляду за дитиною за період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р.

Згідно ч. 2 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Згідно ч.3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційну скаргу управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Берегівської міської ради -відхилити.

Постанову Берегівського районного суду Закарпатської області від 8 грудня 2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту ухвалення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.