Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Островича С.Е., Федорова М.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Людмилівський елеватор»

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2011 року

по справі №2а-7018/10/1470

за позовом Відкритого акціонерного товариства (надалі -ВАТ «Людмилівський елеватор»)

до Єланецької міжрайонної державної податкової інспекції (надалі -Єланецька МДПІ)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

У жовтні 2010р. позивач звернувся до суду з позовом до Єланецької міжрайонної державної податкової інспекції (Братського відділення) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000212300/0 від 20.09.2010р.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 28.02.2011р., позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000212300/0 від 20.09.2010р.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2011р. рішення суду першої інстанції скасовано та постановлено нове, яким в задоволені позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з останнім судовим рішенням, ПАТ «Людмилівський елеватор»звернулось із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судове рішення апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу відповідач зазначає, що рішення суду апеляційної інстанцій постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення апеляційної інстанції -без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанції, за результатами невиїзної документальної перевірки ВАТ «Людмилівський елеватор»з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість під час відображення операцій з ТОВ «Стройтрейд-К»по звітній декларації з податку на додану вартість за квітень 2008р. відповідачем було складено акт №9/23/00954952 від 14.09.2010р.

В згаданому акті, на думку податкового органу, встановлено порушення позивачем п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме ВАТ «Людмилівський елеватор»завищено податковий кредит на спірну суму за квітень 2008р.

У зв'язку з чим, відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0000212300/0 від 20.09.2010р., яким встановлено завищення позивачем бюджетного відшкодування.

Підставою для висновків податкового органу про порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість» (168/97-ВР) були доводи про те, що 31.07.2009р. анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість, постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 02.12.2009 року в справі №2а-6265/09/1470 юридичну особу ТОВ «Стройтрейд-К»припинено. На підставі аналізу законодавчого підґрунтя щодо формування податкового кредиту з ПДВ та враховуючи отриману інформацію бази даних ДПС, податкової звітності та інших джерел інформації, одержаних в ході перевірки перевіряючими зазначено, що укладання цивільно-правових відносин спрямоване на здійснення операції надання податкової вигоди з метою штучного формування податкового кредиту, оскільки в ході перевірки не встановлено факту передачі зерна соняшнику від ТОВ «Стройтрейд-К»до покупця ВАТ «Людмилівський елеватор»в зв'язку з відсутністю актів приймання-передачі товару, довіреностей, інших документів, що засвідчують транспортування, зберігання та постачання товару.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи спірне податкове повідомлення - рішення, суд першої інстанції цілком правильно та обгрунтовано виходив з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, між позивачем та ТОВ «Стройтрейд-К»було укладено договір купівлі-продажу №298 від 07.04.2008р., згідно умов якого ТОВ «Стройтрейд-К»зобов'язувалось поставити та передати, а позивач прийняти сільськогосподарську продукцію.

На виконання умов договору позивачем на розрахунковий рахунок ТОВ «Стройтрейд-К»платіжними дорученнями від 07.04.2008р. №338, №337, №340, №336, №339 та від 09.04.2008р. №351, №352, №353, №354, №355, №350, №349, №344, №345, №346, №356, №347, №348 було перераховано грошові кошти в т.ч. ПДВ.

В свою чергу ТОВ «Стройтрейд-К»поставило позивачу товар, що було оформлено видатковою накладною №1/7 від 07.04.2008р. та податковою накладною №070408/1 від 07.04.2008р.

Крім цього, з метою перевірки доводів відповідача та фактичного встановлення обставин справи судом першої інстанції було витребувано і досліджено статут ВАТ «Людмилівський елеватор»(а.с.122-133), в якому визначено мету та предмет діяльності товариства; докази приймання товару від ТОВ «Стройтрейд-К»копії складських квитанцій на зерно, реєстрів накладних на зерно, довіреностей на отримання соняшнику, видаткових накладних, виписки банку за рахунком №260051771 (а.с.135-144); докази на підтвердження використання товару в господарській діяльності, позивачем було надано копію договору комісії №3-К від 23.07.2007р. між ЗАТ «Рамбурс-Елеватор»та ВАТ «Людмилівський елеватор»(а.с.145-146). Також було досліджено копію договору доручення від 02.08.2007р., яким ОСОБА_1 доручила ОСОБА_2, здійснювати певні дії спрямовані на реєстрацію підприємства ТОВ «Стройтрейд-К»(а.с.156).

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту (п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 зазначеного Закону).

У п.п.7.2.3 п. 7.2 ст.7 вказаного Закону визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, як це зазначено у п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Враховуючи викладені норми права та правильно встановлені обставини справи, суд першої інстанції цілком обгрунтовано дійшов висновку про реальність операції з купівлі продажу зерна соняшнику відповідно до договору №298 від 07.04.2008 року між ВАТ «Людмилівський елеватор»та ТОВ «Стройтрейд-К».

Крім цього, судом доречно відзначено, що ані Закон України «Про податок на додану вартість» (168/97-ВР) , ані будь-яким іншим закон, не ставлять в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Слід також звернути увагу на те, що порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначений у п.п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

При цьому, порушень щодо правильності розрахунку спірної суми бюджетного відшкодування за відповідний період податковим органом не встановлено.

Отже, оскільки судом встановлено реальність операції з купівлі продажу зерна соняшнику відповідно до договору №298 від 07.04.2008 року між ВАТ «Людмилівський елеватор»та ТОВ «Стройтрейд-К», тому посилання податкового органу в даній справі на ч.ч.1, 5 ст. 203, ст. 215, ч.1 ст. 216 та ст. 218 ЦК України щодо недотримання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків є безпідставними.

Згідно ст. 226 КАС України, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Оскільки суд апеляційної інстанції не звернув уваги на зазначені обставини і без достатніх підстав скасував обґрунтовану та законну постанову суду першої інстанції, то постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2011р. підлягає скасуванню із залишенням у силі постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 28.02.2011р.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Людмилівський елеватор»-задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2011 року скасувати та залишити в силі постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2011 року.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст. 236- 238 КАС України.