к/9991/63312/11-с Про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість та застосовано штрафні санкції - 05.04.2012 Прийняття

У січні 2008р. позивач звернувся до суду з позовом про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0003461704/0/49210 від 17.07.2007р. прийнятого Тернопільською ОДПІ, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість та штрафні санкції.

Постановою Господарського суду Тернопільської області від 11.04.2011р., позовні вимоги задоволено. Визнано нечинним податкове повідомлення рішення №0003461704/0/49210 від 17.07.2007р. прийняте Тернопільською ОДПІ, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість та штрафні санкції.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.08.2011р. рішення суду першої інстанції скасовано та постановлено нове, яким відмовлено у задоволені позовних вимог.

Не погоджуючись з останнім судовим рішенням, позивач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судове рішення апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права.

ОСОБА_1 цього, до матеріалів касаційної скарги позивачем додано копію свідоцтво про шлюб серія 1-ЙД НОМЕР_2 відповідно до якого її прізвище після реєстрації шлюбу було змінено на ОСОБА_1

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Матеріали справи свідчать, що 17.07.2007р. відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення №0003461704/0/49210, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем по податку на додану вартість в сумі 89989грн.

Підставою для визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість, згідно акту невиїзної позапланової перевірки №6202/17-327/НОМЕР_1 від 11.07.2007р. проведеної на предмет дотримання підприємцем законодавства про оподаткування за період з 01.06.2006р. по 31.12.2006р., стало порушення підприємцем п.4.7, п.п.«а»п.п.4.5.1 п.4.5 ст.4, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме, будучи платником ПДВ, занижено у червні 2006р. суму податного зобов'язання з податку на додану вартість на 118172грн. у зв'язку з не включенням до податкових зобов'язань вартості наданих послуг по акту здачі-приймання наданих послуг №0015 від 30.06.2006р. в сумі 709033,87грн. без ПДВ (118172грн. ПДВ), наданих згідно договору комісії №00024 від 04.05.2006р укладеного між позивачем (комісіонер) та ТОВ «Розан»(комітент).

Відмовляючи у задоволені позовних вимог та скасовуючи рішення суду першої інстанції, колегія апеляційної інстанції цілком правильно та обгрунтовано виходила з наступного.

Так, судом встановлено, що позивач в період перевірки з 01.06.2006р. по 31.12.2006р., перебував на обліку в Тернопільської об'єднаній державній податковій інспекції, як платник податків:

- державна реєстрація позивача проведена 14.07.2004р. виконавчим комітетом Тернопільської міської ради, про що їй видано Свідоцтво НОМЕР_3;

- перебуває на обліку в Тернопільської об'єднаній державній податковій інспекції з 19.07.2004р.;

- зареєстрований в податковій інспекції як платник податку на додану вартість 28.07.2004р., про що їй видано Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість НОМЕР_4;

- в період з 01.01.2006р. по 30.06.2006р. перебував на спрощеній системі оподаткування (свідоцтво НОМЕР_5 з терміном дії з 01.01.2006р. по 30.06.2006р. із ставкою єдиного податку 200грн.);

- з 01.07.2006р. на загальній системі оподаткування (в період з 01.07.2006р. по 31.12.2006р. господарську діяльність не здійснював, доходів не отримувала);

- за даними податкових декларацій з податку на додану вартість за період з червня по грудень 2006р. підприємницькою діяльністю яка підлягала оподаткуванню ПДВ не займалася, доходів не одержувала.

Підприємцем подані до Тернопільської ОДПІ заяви - 21.04.2006р. заява про зняття з обліку платника податків форми №8-ОПП та 26.04.2006р. заява про виключення з реєстру платника податків на додану вартість форми №3-Р із доданим оригіналом Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № НОМЕР_6.

При цьому, судом апеляційної інстанції звернуто увагу на те, що 05.06.2006р. приватним підприємцем було подано заяву про відкликання заяви про зняття з обліку в зв'язку з ліквідацією (форма 8 - ОПП ) внаслідок чого відсутні підстави виключення з реєстру платника податку на додану вартість суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1

На момент подання заяві форми 3-Р підприємець зареєстрована платником податку на додану вартість менше двадцяти чотирьох календарних місяців.

Судом також зазначено, що протягом квітня - грудня 2006р., після подання заяви форми 3-Р до Тернопільської ОДПІ позивачем подавались декларації з податку на додану вартість у терміни передбачені чинним законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.05.2006р. між позивачем (комісіонер) та ТОВ «Розан»(комітент) був укладений договір комісії за №00024, згідно п.1.1 договору комісії комісіонер зобов'язується за дорученням комітента за винагороду укласти від свого імені, але за рахунок комітента договір (договори) з покупцем (покупцями) на продаж плити теплоізоляційної серії RAL 9002, а також дослідити та зробити маркетинговий аналіз ринку збуту вказаного вище товару.

За виконанні доручення комісіонер одержує наступну комісійну винагороду: - одинадцять відсотків від загальної суми укладеного договору, вказаного в п.1.1 даного договору, та чотири відсотки від загальної суми укладеного договору, вказаного в п.1.1 договору за дослідження та маркетинговий аналіз ринку збуту в Україні вказаного вище товару.

Відповідно до пунктів п.5.1, 5.2 зазначеного договору виплата розміру комісійних сум здійснюється в строк до 30.06.2006р. Термін дії договору до 31.12.2006р..

На виконання договору комісії сторонами був складений та затверджений акт №0015 від 30.06.2006р. здачі-приймання наданих послуг. Згідно п.3 акту здачі-приймання наданих послуг загальна вартість наданих послуг на підставі п.1.2 договору комісії становить 709033,87грн. без ПДВ, з яких :

- 523613,87грн.- комісійна винагорода комісіонера одинадцять відсотків від загальної суми укладених договорів;

- 185420,00грн.- комісійна винагорода комісіонера чотири відсотки від загальної суми укладених договорів за дослідження та маркетинговий аналіз ринку збуту в Україні вказаного вище товару.

При цьому, оплата проводиться в термін на умовах, вказаних в п.1.2,3.2 договору комісії №00024 від 04.05.2006р.

ОСОБА_1 цього, суд звертає увагу про отримання позивачем від ТОВ «Розан»листа, в якому товариство повідомляє СПД ОСОБА_1 про розірвання договору комісії №00024 від 04.05.2006р., оскілки ТОВ «Розан»не отримало замовлення, а також не отримувало попередньої плати на підтвердження замовлення товару з 01.07.2006р. по 30.09.2006р., в зв'язку з чим позивачем в неповному обсязі виконані зобов'язання, які передбачені п.1.1 договору комісії. Тому, комісійна винагорода в розмірі 523613,87грн. (одинадцять відсотків від загальної суми заключних договорів на суму 4726892,44грн. в т.ч. ПДВ 787815,41грн.) на думку позивача, ліквідовувалася. Позивач підтверджує, що комісійна винагорода в розмірі 185420,00грн. без ПДВ (чотири відсотки від загальної суми укладених договорів за дослідження та маркетинговий аналіз ринку збуту в Україні вказаного вище товару залишилась), але умовами договору не було передбачено терміни виплати даної комісійної винагороди. Враховуючи дану обставину, вважає, що вона виплачується по першій вимозі кредитора, згідно п.2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

Актом №0015 здачі прийняття наданих послуг від 30.06.2006р. підтверджується виконання роботи щодо дослідження та маркетингового аналіз ринку збуту в Україні вказаного вище товару та проведення оплати за даний вид послуг на умовах, що вказані в п.п.3.1-3.2 договору комісії №0024 від 04.05.2006., що заперечує твердження позивача про не визначення терміну виплати даної комісійної винагороди.

Відповідно до абз.2 п.4.7 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» у випадках коли платник податку здійснює діяльність з поставки товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податку (далі - комісіонера) здійснювати поставку товарів від імені та за дорученням іншої особи (далі - комітента) без передання права власності на такі товари, базою оподаткування є продажна вартість цих товарів, визначена у порядку, встановленому цим Законом. Датою збільшення податкових зобов'язань комісіонера є дата, визначена за правилами, встановленими пунктом 7.3 цього Закону (168/97-ВР) , а датою збільшення суми податкового кредиту комісіонера є дата перерахування коштів на користь комітента або поставки останньому інших видів компенсації вартості зазначених товарів. При цьому датою збільшення податкових зобов'язань комітента є дата отримання коштів або інших видів компенсації вартості товарів від комісіонера.

Згідно з п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 цього Закону датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

У п.4.5 ст.4 вказаного вище Закону визначено, що якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

У відповідності до п.п.4.5.1 п.4.5 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість»якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок відкоригованого значення податку; б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за наслідками такого податкового періоду у разі, якщо він є зареєстрованим як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів (послуг).

Пунктом 9.8 статті 9 даного Закону передбачено, що реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання, яка, зокрема згідно підпункту «б», відбувається у випадках, якщо платник податку ліквідується за власним бажанням. Анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпунктах «б»і «г»цього пункту, здійснюється за ініціативою відповідного податкового органу або такої особи.

У разі анулювання реєстрації платник податку позбавляється права на нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування, але у строки, визначені законом, є зобов'язаним погасити суму податкових зобов'язань або податкового боргу з цього податку, що виникли до такого анулювання, за їх наявності, незалежно від того, чи буде така особа залишатися зареєстрованою як платник цього податку на дату сплати такої суми податку, чи ні.

При анулюванні реєстрації останнім податковим періодом вважається період, який розпочинається від дня, наступного за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем такого анулювання.

В період, що охоплювався перевіркою з 01.06.2009р.по 31.12.2006р., не відбулось анулювання реєстрації приватного підприємця ОСОБА_1 як платника податку на додану вартість, оскільки 05.06.2006р. позивачем було подано заяву про відкликання заяви про зняття з обліку, тому за нею зберігалось всі повноваження та обов'язки платника даного виду податків, зокрема, щодо обов'язку подачі декларацій з податку на додану вартість та нарахування податкових зобов'язань визначених до Закону України «Про податок на додану вартість» (168/97-ВР) .

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що перебуваючи платником податку на додану вартість, позивач повинен був відобразити податкове зобов'язання по податку на додану вартість з вартості наданих послуг договору комісії від 04.05.2006р. за №0024 та акту здачі-приймання наданих послуг від 30.06.2006р.

За таких обставин, судом апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 (ОСОБА_1) -залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст. 236- 238 КАС України.