Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Островича С.Е., Федорова М.О.,

при секретарі: Сватко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі до якої приєдналась Прокуратура Запорізької області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03 березня 2011 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2011 року

по справі №2а-0870/735/11

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів»(правонаступник - ПАТ «Запорізький завод феросплавів»)

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі (надалі -СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі)

за участю Прокуратури Запорізької області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

У лютому 2011р. позивач звернувся до суду з позовом до СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі про скасування податкових повідомлень-рішень №0000580808/0 від 11.08.2010р., №0000580808/1 від 03.09.2010р. та №0000580808/2 від 15.11.2010р.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 03.03.2011р. залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2011р., позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі №0000580808/0 від 11.08.2010р., №0000580808/1 від 03.09.2010р. та №0000580808/2 від 15.11.2010р. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ВАТ «Запорізький завод феросплавів»03,40грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення та постановити нове -про відмову у задоволені позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального права.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення -без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін та Генеральної прокуратури України, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанції, працівниками податкового органу була здійснена позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника банку за квітень 2010р. яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ за березень 2010р., за результатами якої складено акт №258/08-08/00186542 від 30.07.2010р.

В згаданому акті, на думку податкового органу, встановлено порушення позивачем вимог п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», порядку заповнення і подачі податкової декларації з ПДВ, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997р. за №1666 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 09.07.1997р. за №250 (z0250-97) \2054, в результаті чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок у банку за квітень 2010р. та завищено залишок від'ємного значення (рядок 26 Декларації з ПДВ), який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підставою для висновків акту перевірки стали результати попередньої перевірки оформленої, актом від 16.06.2010р. № 211/08-08/00186542 виїзної позапланової перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок в банку за березень 2010р., яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у лютому 2010р.

Також у даному акті зазначено, що у березні 2010р. позивачем перерахувало грошові кошти постачальнику ВАТ «Нікопольський завод феросплавів»з призначенням платежу «передплата за коксовий горішок», в тому числі ПДВ. Фактично відвантаження товару (коксового горіха) на адресу позивача від ВАТ «Нікопольський завод феросплавів»за цими податковими накладними у перевіряємому періоді не здійснювалося.

На думку податкового органу позивач, в порушення норм Закону України «Про податок на додану вартість» (168/97-ВР) , включив до складу податкового кредиту суми ПДВ від перерахованих на адресу постачальників товарів авансових платежів, без фактичного отримання в даному звітному (податковому) періоді таких товарів.

На підставі зазначеного акта та за результатами адміністративного оскарження відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення №0000580808/2 від 15.11.2010р., яким зменшено спірну суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2010р.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи спірні податкові повідомлення-рішення, суди попередніх інстанції цілком правильно та обгрунтовано виходили з наступного.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту (п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 вищевказаного Закону).

У п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 зазначеного Закону визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, як це зазначено у п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 згаданого Закону, вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Враховуючи викладене, судами зазначено, що Законом України «Про податок на додану вартість» (168/97-ВР) передбачено дві вимоги для отримання покупцем права на відображення податкового кредиту: це дата здійснення «першої події»»та наявність податкової накладної.

У відповідності з п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» суми податку, що підлягали сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Оскільки у позивача виникла перша подія у вигляді здійснення (фактичного перерахування) передплати та отримані від постачальників податкових накладних, тому у підприємства були підстави для відображення податкового кредиту за спірними операціями.

Суди також доречно звернули увагу на те, що дії договорів поставки за взаємною домовленістю сторін встановлений до 31.12.2010р., згідно з додатковими угодами до зазначених договорів термін дії договорів продовжено до 31.12.2011р.. Із наданих до суду договорів вбачається, що поставка коксової продукції повинна здійснюватися на протязі всього терміну дії зазначених договорів поставки. Станом на 01.01.2011р. було поставлено продукції на спірну суму, що підтверджується довідкою бухгалтерського обліку та переліком первинних документів зазначених в реєстрі первинних документів (акти приймання-передачі, приходні ордери).

Крім цього, посилання податкового органу на акт перевірки №211//08-08/00186542 від 16.06.2010р., яким не підтверджено правомірність визначення суми від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість за березень 2010р., судами правомірно не взято до уваги, оскільки за результатами оскарження позивачем податкових повідомлень-рішень, прийнятих на підставі вказаного акту, постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 14.02.2011р. по справі №2а-0870/269/11 спірні податкові повідомлення -рішення були скасовані.

Отже, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі до якої приєдналась Прокуратура Запорізької області -залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03 березня 2011 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст. 236- 238 КАС України.