Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Мироненка О.В., Смоковича М.І., Чумаченко Т.А.розглянувши в порядку попереднього розгляду касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «Сведбанк Інвест» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 червня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2010 року у справі за позовом приватного акціонерного товариства «Сведбанк Інвест»до відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області, третя особа: Спеціалізоване державне підприємство «Укрспецюст», про визнання бездіяльності протиправною, стягнення коштів на відшкодування завданої шкоди, -

Приватне акціонерного товариства «Сведбанк Інвест»звернулась до суду з позовом до відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області, третя особа: Спеціалізоване державне підприємство «Укрспецюст», про визнання бездіяльності протиправною, стягнення коштів на відшкодування завданої шкоди.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 червня 2010 року у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2010 року постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 червня 2010 року залишено без змін.

Не погоджуючись з постановленими у справі рішеннями судів, приватне акціонерне товариство «Сведбанк Інвест»звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та постановити нове, яким позов задовольнити.

Заслухавши доповідь судді щодо обставин, необхідних для ухвалення рішення судом касаційної інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Згідно зі статтею 5 Закону України «Про виконавче провадження»(в редакції, що діяла на момент вчинення виконавчих дій) державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом (606-14) заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною 1 статті 24 вищевказаного закону передбачено, що державний виконавець зобовязаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк предявлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом (606-14) , та предявлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.

Згідно зі статтею 55 Закону України «Про виконавче провадження» про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису й арешту майна боржника. Під час проведення опису й арешту майна боржника державний виконавець вправі оголосити заборону розпоряджатися ним, а у разі потреби - обмежити права користування майном або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису й арешту.

Відповідно до частини 1 статті 61 Закону України «Про виконавче провадження»реалізація арештованого майна, за винятком майна, вилученого за законом з обігу та зазначеного в частині восьмій статті 55 цього Закону, здійснюється спеціалізованими організаціями, які залучаються на тендерній (конкурсній) основі, на підставі договорів між Державною виконавчою службою та спеціалізованими організаціями шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах.

Згідно з пунктом 5.4 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України (z0745-99)

від 27 жовтня 1999 р. № 68/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 р. (z0745-99)

за №745/4038, в редакції, яка була чинною на момент продажу майна, кошти, одержані від реалізації нерухомого майна на прилюдних торгах, з вирахуванням винагороди за надані послуги з реалізації арештованого майна, обумовленої договором, перераховуються спеціалізованою організацією на відповідні рахунки державної виконавчої служби в установленому порядку, у термін не пізніше семи банківських днів від дня проведення переможцем прилюдних торгів розрахунку за придбане майно.

Судами встановлено, що на підставі виконавчого напису приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 від 24 березня 2006 року, зареєстрованого в реєстрі № 1085, про звернення стягнення на нерухоме майно (обєкт незавершеного будівництва) нежитлові приміщення адміністративно-торгового комплексу «РОСЬ», що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та належить ЗАТ «РОСЬ», відповідачем було відкрито виконавче провадження, стягувачем в якому є приватне акціонерне товариство «Сведбанк Інвест».

14 червня 2006 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Черкаської області описано та арештовано нежитлові приміщення адміністративно-торгового комплексу «РОСЬ», що знаходиться за адресою АДРЕСА_1.

24 червня 2006 року державним виконавцем відповідно до статті 14 Закону України

«Про виконавче провадження»з метою подальшої реалізації описаного майна до участі у виконавчому провадженні залучено субєкта оціночної діяльності. Вартість описаного державним виконавцем майна відповідно до висновку експерта склала 4873419,0 грн.

25 червня 2007 року за результатами проведеного тендеру з визначення спеціалізованих організацій з реалізації арештованого майна відповідачем з Черкаською філією СДП «Укрспецюст»укладено договір № 7240041 від 25 червня 2007 року про надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна.

05 жовтня 2007 року зазначене майно було реалізовано Черкаською філією СДП «Укрспецюст», шляхом продажу на прилюдних торгах, що підтверджується відповідним протоколом проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна №7240041-1 від 05 жовтня 2007 року, переможцем яких став ОСОБА_2, який сплатив СДП «Укрспецюст»4873419,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 37 від 04 жовтня 2007 року та № 1554 від 19 жовтня 2007 року.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 12 жовтня 2007року з метою забезпечення позову заборонено до вирішення адміністративних позовів по суті (зі справ № 31/4848а та 01/5005а) відповідачу та третій особі вчиняти будь-які дії щодо примусової реалізації арештованого майна ЗАТ «Рось».

Зазначені засоби забезпечення позову були скасовані постановою від 05 лютого 2009 року, яка набула законної сили відповідно до ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2009 року.

У звязку з поданням боржником позову про виключення майна з опису, державним виконавцем 10 жовтня 2007 року було зупинено виконавче провадження, яке було поновлено 10 липня 2009 року на підставі вищезазначеної ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2009 року.

12 червня 2009 року відповідач надіслав вимогу керуючому санацією СДП «Укрспецюст» щодо виконання умов договору та перерахунку суми сплаченої за арештоване нерухоме майно, реалізованого на прилюдних торгах.

Постановою Господарського суду м. Києва від 04 серпня 2009 року СДП «Укрспецюст»визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

04 вересня 2009 року відповідач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про визнання грошових вимог до боржника.

25 січня 2010 року на адресу відповідача надійшло повідомлення ліквідатора про результати розгляду вимог кредитора, відповідно до якого відповідача включено до реєстру вимог кредиторів у

4 чергу.

Виходячи з наведеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що вирішуючи даний спір, суди дали правильну правову оцінку обставинам у справі і погоджується з висновком судів про те, що відповідач діяв відповідно до чинного законодавства, своїми діями права, свободи інтереси позивача не порушив.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права.

Постановлені у справі рішення судів є законними та обґрунтованими, і підстави для їх зміни чи скасування відсутні.

Керуючись статтями 220, 220-1, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «Сведбанк Інвест»залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 червня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2010 року у справі за позовом приватного акціонерного товариства «Сведбанк Інвест»до відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області, третя особа: Спеціалізоване державне підприємство «Укрспецюст», про визнання бездіяльності протиправною, стягнення коштів на відшкодування завданої шкоди - залишити без зміни.

Ухвала оскарженню не підлягає.