Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Рецебуринського Ю.Й.,

Суддів Кочана В.М.,

Цвіркуна Ю.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Богунському районі м. Житомира на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 3 лютого 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Богунському районі м. Житомира (далі Управління) про стягнення 4633,82 грн.,

У березні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив зобовязати Управління повернути на його користь, сплачений при придбанні нерухомого майна збір на обовязкове державне пенсійне страхування у сумі 4633,82 грн.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що 26 грудня 2007 року він придбав квартиру в АДРЕСА_1. При оформленні договору купівлі-продажу на вимогу нотаріуса ним було сплачено збір на обовязкове державне пенсійне страхування в розмірі 1 відсоток від вартості придбаного нерухомого майна. Вважаючи, що відповідно до пункту 9 статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», він звільнений від сплати вказаного збору, звернувся до відповідача про повернення зайво сплаченого збору в сумі 4633,82 грн. Однак, відповідачем відмовлено в поверненні з державного бюджету помилково сплаченого збору.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 3 лютого 2010 року, позов задоволено повністю. Судом зобовязано Управління повернути ОСОБА_1 зайво сплачений збір в сумі 4633,82 грн.

У касаційній скарзі Управління, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову в задоволені позовних вимог.

Справа вирішується в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами відповідно до статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки відсутні клопотання осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

Розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, зясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги з урахуванням наступного.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що згідно з договором купівлі-продажу квартири ОСОБА_1 26 грудня 2007 року придбав у ОСОБА_2 квартиру в АДРЕСА_1, вартістю 463382 грн.

За посвідчення договору купівлі-продажу позивач сплатив збір на обовязкове державне пенсійне страхування в розмірі 1 відсоток вартості угоди в сумі 4633,82 грн., що підтверджується копією квитанції №6 від 26 грудня 2007 року.

На звернення позивача про повернення зайво сплаченого збору, Управління, листом від 27 травня 2008 року №132/с-07, відмовило позивачу в поверненні сплаченого збору в сумі 4633,82 грн., посилаючись на те, що ОСОБА_1 не було надано документів, які б підтверджували факт придбання житла вперше.

Довідкою Житомирської міської ради відділу обліку та розподілу жилої площі від 29 січня 2008 року №251 визначено, що в числі зареєстрованих будинків або їх частини в м.Житомирі на імя ОСОБА_1 не значиться.

Пунктом 9 статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування»від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР ( далі Закон №400/97-ВР (400/97-ВР) ) встановлено, що платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Відповідно до частини 13 статті 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV, суми надміру сплачених чи помилково сплачених страхових внесків до солідарної системи повертаються страхувальникам або за їх згодою зараховуються в рахунок майбутніх платежів страхових внесків у порядку і в строки, визначені правлінням Пенсійного фонду.

Згідно з підпунктом 7.2 пункту 7 Постанови правління Пенсійного фонду України від 19 січня 2002 року № 2-4 «Про затвердження Порядку ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження платежів зі збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та інших платежів» (z0212-02) (в редакції на час вирішення справи) повернення платнику зайво або помилково внесених сум платежів до Пенсійного фонду України або зарахування переплат у рахунок сплати інших платежів в особових рахунках платників, проводиться органом Пенсійного фонду України на підставі заяви платника.

Частиною 2 статті 50 Бюджетного кодексу України передбачено, що Державне казначейство України веде бухгалтерській облік всіх надходжень, що належить Державному бюджету України, та за поданням органів стягнення здійснює повернення коштів, що були помилково або надміру зараховані до бюджету.

Таким чином, оскільки позивач, придбаваючи житло вперше у даному випадку не є платником збору на обовязкове державне пенсійне страхування, але фактично сплатив його у розмірі 4633,82 грн., то суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що позов підлягає задоволенню, а порушене право позивача відновленню, шляхом повернення Управлінням ОСОБА_1 зайво сплаченого збору в сумі 4633,82 грн.

За приписами частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. А тому, відповідач, як субєкт владних повноважень необґрунтовано зазначає про обовязок позивача довести факт придбання житла вперше.

Крім того, безпідставними є посилання відповідача на відсутність механізму втілення та порядку відшкодування коштів сплачених при купівлі житла громадянами, які придбавають його вперше, як обґрунтування відмови у відшкодуванні помилково сплаченого збору на обовязкове державне пенсійне страхування.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують вказаних висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судами попередніх інстанцій прийняті законні і обґрунтовані рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для їх скасування чи зміни не вбачається.

Керуючись статтями 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Богунському районі м. Житомира залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 3 лютого 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтями 235- 237 Кодексу адміністративного судочинства України.