Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Мироненка О.В., Смоковича М.І., Чумаченко Т.А. розглянувши в порядку попереднього розгляду касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Бобровицькому районі Чернігівської області на постанову Бобровицького районного суду Чернігівської області від 15 травня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 17 листопада 2011 року у справі за позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в Бобровицькому районі Чернігівської області про стягнення державної соціальної допомоги, -

ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Бобровицькому районі Чернігівської області про стягнення державної соціальної допомоги, як дитині війни за 2008 рік.

Постановою Бобровицького районного суду Чернігівської області від 15 травня 2009 року позов задоволено частково.

Визнано дії управління Пенсійного фонду України в Бобровицькому районі Чернігівської області щодо відмови ОСОБА_4 у підвищенні пенсії за віком, встановленої ст. 6 Законом України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року неправомірними.

Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Бобровицькому районі Чернігівської області провести перерахунок ОСОБА_4 пенсії з підвищенням її розміру, як дитині війни на 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої Законом України «Про соціальний захист дітей війни» (2195-15) з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та забезпечити її виплату за виключенням виплаченого підвищення до пенсії за вказаний період.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 17 листопада 2011 року постанову Бобровицького районного суду Чернігівської області від 15 травня 2009 року залишено без змін.

Не погоджуючись з постановленими у справі рішеннями судів, управління Пенсійного фонду України в Бобровицькому районі Чернігівської області звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

Заслухавши доповідь судді щодо обставин, необхідних для ухвалення рішення судом касаційної інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Задовольняючи частково позов, суди виходили з того, що бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Бобровицькому районі Чернігівської області щодо нарахування та виплати позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була протиправною.

З таким висновком судів погоджується колегія суддів Вищого адміністративного суду України з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які набули правового статусу дітей війни, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначені та закріплені в Законі України «Про соціальний захист дітей війни» (2195-15) .

Зокрема, статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.

Наявність у позивача права на призначення підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком є визначальною для вирішення даного спору, крім того це право гарантується Конституцією України (254к/96-ВР) (стаття 46 Конституції України).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є громадянкою України, якій

до 2 вересня 1945 року було менше 18 років, тобто, відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» вона є дитиною війни. Зазначені обставини визнані сторонами.

З огляду на наведене, позивач має право на отримання державної соціальної підтримки -підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (107-17) від 28.12.2007 р. були внесені зміни до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Відповідно до цих змін було встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення до пенсії в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Проте, рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року (v010p710-08) положення пункту 28 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (107-17) щодо внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (2195-15) визнані неконституційними.

Відповідно до вимог 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже, в період з 01.01.2008 року до 22.05.2008 року -право у позивача на отримання державної соціальної підтримки було відсутнє у зв'язку із дією положень пункту 28 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (107-17) .

В той же час, з моменту ухвалення рішення Конституційним Судом України бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Бобровицькому районі Чернігівської області - є протиправною.

За таких обставин, правильним є висновок про те, що позивач мав право на підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком лише з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що вирішуючи даний спір, суди першої та апеляційної інстанції дали правильну правову оцінку обставинам у справі.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судами першої та апеляційної інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права.

Постановлені у справі рішення судів є законними та обґрунтованими, і підстави для їх зміни чи скасування відсутні.

Керуючись статтями 220, 220-1, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Бобровицькому районі Чернігівської області залишити без задоволення.

Постанову Бобровицького районного суду Чернігівської області від 15 травня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 17 листопада 2011 року у справі за позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в Бобровицькому районі Чернігівської області про стягнення державної соціальної допомоги - залишити без зміни.

Ухвала оскарженню не підлягає.