Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 вересня 2008 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2009 року

у справі № 13/150

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НК Альфа-Нафта»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

про визнання нечинним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 вересня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2009 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «НК Альфа-Нафта» (далі -позивач) до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва (далі -відповідач) задоволено повністю. Визнано нечинним рішення № 15252307 від 25 грудня 2007 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «НК Альфа-Нафта»відшкодування сплаченого судового збору.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ДПІ у Печерському районі м. Києва, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 вересня 2008 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2009 року та прийняти нове рішення -про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що працівниками Роменської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області проведено перевірку автозаправної станції, що належить позивачу, щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності, за результатами якої складено акт № 181301122304 від 08 грудня 2007 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято рішення № 15252307 від 25 грудня 2007 року, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 340,00 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 9 статті 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 265/95-ВР (265/95-ВР) ) у зв'язку з незабезпеченням щоденного друку фіскальних звітних чеків за 05 грудня 2007 року, 06 грудня 2007 року та 07 грудня 2007 року.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 9 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг)) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Згідно з пунктом 7 Вимог щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2002 року № 199 (199-2002-п) , (далі -Вимоги) усі режими роботи реєстратора, крім тих, що забезпечують усунення причин блокування, повинні блокуватися, зокрема, у разі перевищення максимальної тривалості зміни.

При цьому, в примітках до Вимог (199-2002-п) визначено, що підсумок розрахунків обчислюється за зміну, максимальна тривалість якої не повинна перевищувати 24 години.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, автозаправна станція № 26 в м. Ромни працює цілодобово без вихідних, перезмінка відбувається з 7.00 год. до 7.30 год.

Крім того, судами встановлено, що 06 грудня 2007 року о 07:07:16 год. позивачем виконано друк фіскального звітного чеку за 05 грудня 2007 року; 07 грудня 2007 року о 07:04:21 год. виконано друк фіскального звітного чеку за 06 грудня 2007 року; 08 грудня 2007 року о 07:03:42 год. виконано друк фіскального звітного чеку за 07 грудня 2007 року

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли вірного висновку, що позивачем виконано вимогу пункту 9 статті 3 Закону № 265/95-ВР щодо щоденного друку на реєстраторі розрахункових операцій фіскальних звітних чеків за 05 грудня 2007 року, 06 грудня 2007 року та 07 грудня 2007 року та забезпечення їх зберігання в книзі обліку розрахункових операцій.

Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги стосовно порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті судових рішень, а тому вони не можуть бути підставою для їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 вересня 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .