ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"03" квітня 2012 р. м. Київ К-29474/09
|
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:
Чалого С. Я.
Бим М.Є.
Харченка В.В.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Контрольно-ревізійного управління в Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2008 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2009 року у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова до Контрольно-ревізійного управління в Харківській області про скасування вимоги, -
в с т а н о в и л а :
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2008 року залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2009 року позов задоволено. Скасовано вимогу Контрольно-ревізійного управління в Харківській області№04-15/8377 від 24 жовтня 2007 року про усунення виявлених ревізією Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова порушень законодавства з фінансових питань.
Не погоджуючись з рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач в касаційній скарзі, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати, в позові відмовити.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами, за наслідками проведення планової ревізії питань використання коштів Пенсійного фонду України на утримання управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова, а також окремих питань використання коштів, призначених на виплату пенсії в управлінні Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова за період П півріччя 2003, 2004 -2006 роки та завершений звітний період 2007 року складено акт перевірки № 04-20/104 від 21 вересня 2007 року, яким, зокрема встановлено порушення управлінням Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова п.п. 7, 10 Інструкції по бухгалтерському обліку в закладах і організаціях, які утримуються на Державному бюджеті, затвердженої наказом Міністерства фінансів СРСР від 10.03.1987 року за № 61 (v0061400-87)
, - зайва сплата орендодавцю 46.087 грн. за період з 01 січня 2006 року по 01 березня 2007 року (за 2006 рік -43.853 грн., за січень-лютий 2007 року -2.234,90 грн.).
Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій вказували на те, що позивач здійснює орендну плату та оплату за комунальні послуги відповідно до умов договору оренди, додатків до нього та в межах кошторису на оплату теплопостачання. Крім цього, відповідно до висновку експертизи, здійсненої спеціалістом-економістом Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса, висновки акту КРУ в Харківській області стосовно порушення позивачем Інструкції по бухгалтерському обліку в закладах і організаціях, які утримуються на державному бюджеті та Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (996-14)
не підтверджуються. Що стосується вимог відповідача про забезпечення дотримання позивачем Постанови Кабінету Міністрів України "Про внесення змін по п.3 Постанови Кабінету Міністрів України № 283 від 03 травня 1994 року (283-94-п)
", Порядку обчислення заробітної плати, ст. 24 Закону України "Про наукову та науково-технічну діяльність", а також щодо розгляду питання про притягнення винних осіб до дисциплінарної та матеріальної відповідальності за наслідками виявлених порушень суди вказали на їх незаконність, оскільки вони виходять за межі компетенції відповідача.
Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на їх правомірність та обґрунтованість та враховуючи наступне.
Як встановлено судами, відповідно до договору оренди від 01.01.2002 року за № 70-Врн/1 та додаткової угоди від 01.04.2004 року, що укладені між ВАТ "Гіпротракторсільгоспмаш" та управлінням Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова, останнє орендує у підприємства приміщення, розташовані в м. Харкові по пр-ту Леніна, № 40, загальною площею 1.200 м.2.
Згідно з угодами управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова, що є орендатором, сплачує щомісяця ВАТ "Гіпротракторсільгоспмаш" орендну плату, з рахунку 2,10 грн. за 1 м.2 орендованої площі, та 4,20 грн. в рахунок компенсування за спожиті комунальні послуги, а саме:
до 01 жовтня 2005 року - 1,28 грн. за електропостачання, 0,15 грн. за водовідвід, вивіз побутових відходів тощо, 0,17 грн. за забезпечення водою, 1,90 грн. за опалення;
після -0,30 грн. за водовідвід, 0,25 грн. за забезпечення водою, 2,80 грн. за опалення, 0,15 грн. за вивіз побутових відходів (компенсування частки спожитих комунальних послуг за електропостачання припинення у зв'язку з укладенням договору Управлінням безпосередньо з виконавцем).
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24 червня 2004 р. № 1875-IV, з наступними змінами, до житлово-комунальні послуг відноситься: забезпечення холодною і гарячою водою; водовідвід; газопостачання; електропостачання; опалення; вивезення побутових відходів.
Згідно зі ст. 19 цього Закону, відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.
Орендар, як безпосередній споживач, може укладати прямі договори з постачальниками комунальних послуг і оплачувати рахунки, виставлені на його ім'я. Також платежі може здійснювати орендодавець, а орендар компенсувати йому частку спожитих комунальних послуг.
Щоб це стало можливим, у договорі оренди (або в окремому договорі) слід передбачити:
- обов'язок орендаря відшкодовувати орендодавцю вартість комунальних послуг та їх перелік;
- правила визначення кількості і вартості спожитих послуг (наприклад, згідно з показниками лічильника);
- документальне оформлення підстав сплати.
Частиною 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (1875-15)
визначено, що норми споживання, це кількісні показники споживання житлово-комунальних послуг, затверджені згідно із законодавством відповідними органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.
Як зазначено судом першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, визначаючи вартість "теплопостачання" в гривнях за 1 м.2 опалюваної площі ВАТ "Гіпротракторсільгоспмаш" оперував даними про спожиті підприємством послуги в 2006 році та в січні і лютому 2007 року та розміром загальної опалюваною площі ВАТ "Гіпротракторсільгоспмаш" - 14.452,3 м.2. Однак, розмір загальної опалюваною площі ВАТ "Гіпротракторсільгоспмаш" (як вбачається з протоколу розподілу теплової енергії споживачам, підписаному орендодавцем ВАТ "Гіпротракторсільгоспмаш" та орендарями, серед яких є позивач) складає не 14.452,3 м.2, а - 15.079,4 м.2.
Оплата послуг теплопостачання позивачем на адресу орендодавця здійснювалась відповідно до умов договору від 01.01.2002 року №70 Арн/1 та доданого до нього узгоджувального протоколу від 01.01.2002 року по договірним цінам з відображенням у Картках аналітичного обліку касових видатків за 2006 рік та січень -березень 2007 року та відповідно до бюджетних призначень, визначених кошторисом позивача на 2006 рік та січень - березень 2007 року по КЕКВ 1161 «Оплата теплопостачання».
Таким чином, суди прийшли до висновку, що відповідач не довів обґрунтованість оскаржуваної вимоги в частині вимог до УПФУ стосовно необхідності вжиття заходів щодо усунення порушень, що призвели до втрат фінансових ресурсів саме у сумі 46,09 тис. грн., які сплачені управлінням Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова орендодавцю - ВАТ "Гіпротракторсільгоспмаш".
Згідно з п. 7 ст. 10 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" від 26.01.1993 року № 2939-ХП з наступними змінами, - Головному контрольно-ревізійному управлінню України, контрольно-ревізійним управлінням в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійним підрозділам (відділам, групам) у районах, містах і районах у містах надається право: пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.
Відповідно до пункту 8 цього Закону (2939-12)
, мають право у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, одержані підконтрольними установами, за незаконними угодами, без встановлених законом підстав та з порушенням чинного законодавства; 9 - накладати у випадках, передбачених законодавчими актами, на керівників та інших службових осіб підконтрольних установ, адміністративні стягнення; 10 - звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Вимоги, викладені відповідачем в п.п. 1, 2, 3 оскаржуваній вимозі № 04-15/8377 від 24.10.2007 року, не містять конкретних вимог щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, а в п. 5, - не відповідають обсягу прав, наданих органам контрольно-ревізійної служби ст. 10 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні".
Крім цього, суди попередніх інстанцій правомірно посилались на висновок проведеної у справі експертизи, яким посилання зазначені в акті КРУ в Харківській області стосовно порушення позивачем Інструкції по бухгалтерському обліку в закладах і організаціях, які утримуються на державному бюджеті та Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (996-14)
не підтверджуються.
Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли до вірних висновків про необґрунтованість та скасування вимоги Контрольно-ревізійного управління в Харківській області №04-15/8377 від 24 жовтня 2007 року про усунення виявлених ревізією Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова порушень законодавства з фінансових питань.
Відповідно до ст. 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчинення процесуальних дій.
Керуючись статтею 222, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15)
, колегія суддів -
ухвалила:
Касаційну скаргу Контрольно-ревізійного управління в Харківській області залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2008 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2009 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку ст.ст. 235- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.