Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Гашицького О.В., Малиніна В.В. (доповідач), Ситникова О.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова про стягнення соціальної допомоги, -

ОСОБА_4 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до УПФУ в Шевченківському районі м. Львова з вимогою визнати дії відповідача неправомірними, стягнути недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу до пенсії за 2007-2008 роки.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2011 року, позов задоволено частково. Визнано дії УПФУ неправомірними та зобов'язано відповідача провести нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». В решті позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить їх рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до статті 222 КАС України.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що судом не допущено порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Частково задовольняючи позов, суди вірно виходили з того, що права позивача порушені та підлягають поновленню з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року (v0a6p710-07) , яким визнано неконституційним пункт 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено на 2007 рік та Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року (v010p710-08) , згідно з яким втратили чинність зміни, що були внесені до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» пунктом 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (107-17) .

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів, виходячи з наступного.

Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яка регулює питання державної соціальної підтримки дітей війни, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до вимог статті 7 вказаного Закону фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Пунктом 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» зупинено на 2007 рік. Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року (v0a6p710-07) №6-р/2007 положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» визнані неконституційними з дня ухвалення цього рішення.

Таким чином, з 09 липня 2007 року вихідним критерієм обрахунку підвищення пенсії дітям війни виступав мінімальний розмір пенсії за віком, який відповідно до частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» обчислювався виходячи з визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Частиною третьої статті 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», із змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 15 березня 2007 року (749-16) , встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком, відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом 5 частини 1 цієї статті, збільшений на 1 відсоток.

Вирішуючи спір, суди прийшли до обґрунтованих висновків про те, що починаючи з 09 липня 2007 року суб'єкт владних повноважень порушив право позивача як дитини війни на соціальний захист.

Пунктом 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (107-17) текст статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було викладено в такій редакції:

«Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (3551-12) ) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону (2195-15) та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (3551-12) дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів».

Положення пункту 41 розділу II вказаного Закону (3551-12) втратили чинність, як такі, що є неконституційними, на підставі Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року (v010p710-08) (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).

Вихідним критерієм обрахунку підвищення пенсії дітям війни був мінімальний розмір пенсії за віком, який відповідно до частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» обчислювався виходячи з визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Положення частини третьої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» стосовно застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною першої цієї статті, тільки щодо визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом (1058-15) , не є перешкодою для застосування даної величини мінімального розміру пенсії за віком до обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.

Таким чином, право на підвищення пенсії, що передбачене статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у 2008 році, виникло з 22 травня 2008 року, тобто з дня визнання неконституційними положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (107-17) щодо дії статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновком якого вірно погодився суд апеляційної інстанції, прийшов до обґрунтованого висновку про те, що починаючи з 22 травня 2008 року суб'єкт владних повноважень порушив право позивача як дитини війни на соціальний захист.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки судові рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, доводи касаційної скарги є необґрунтованими, підстави для передачі справи на розгляд складу колегії суддів Вищого адміністративного суду України в судовому засіданні відсутні.

Доводи касаційної скарги зроблених судами висновків не спростовують.

За правилами ч.1 ст. 224 КАС України, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень, то суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 222, 223, 224, 230, 231 КАС України, суд, -

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова, - залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова про стягнення соціальної допомоги, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає.