к-23761/09-с Про визнання дій щодо визначення митної вартості товару неправомірними - 03.04.2012 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Запорізької митниці на постанову господарського суду Запорізької області від 11 вересня 2008 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2009 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства "Мотор Січ"до Запорізької митниці Державної митної служби України про визнання дій неправомірними, -

Постановою господарського суду Запорізької області від 11 вересня 2008 року залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2009 року позов задоволено. Визнано дії Запорізької митниці, щодо визначення митної вартості листів з титанових сплавів згідно довідки № 136/4 від 10.07.2008р. відділу контролю митної вартості та номенклатури Запорізької митниці неправомірними.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач в касаційній скарзі, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати, в позові відмовити.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, між позивачем та ВАТ «Корпорація ВСМПО-АВІСМА»(Росія) укладено контракт № 80429601ТОD від 27.07.2006р., за умовами якого позивачем придбано листи та прути з титанових сплавів.

До митного оформлення була заявлена вантажна митна декларація №112000004/8/000949 від 08.07.2008р. за якою було задекларовано вказану продукцію за ціною згідно специфікації від 30.08.2007р. № 22 та товаросупровідним документам СМR. № 0142544 від 30.06.08р. та рахункам - фактурам №№ 4482, 4483, 4484 від 27.06.2008р.; 4485; 4486; 4487 від 30.06.2008р.

У зв'язку з тим, що ціна товару не відповідає рівню цін бази даних ЄАІС ДМСУ Запорізькою митницею була складена довідка про визначення митної вартості товарів (здійснення митної оцінки) від 10.07.2008р. № 136/4.

Як вбачається з висновку довідки, враховуючи той факт, що база даних ЄАІС ДМСУ містить цінову інформацію щодо подібних товарів, а також декларантом не було надано документів, необхідних для підтвердження митної вартості, на підставі ст. 265, 273 Митного кодексу України та вимог пункту 11 Постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.2006р. № 1766 (1766-2006-п) «Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження», здійснена митна оцінка товару заявленого по ВМД від 04.07.2008р. № 112030000/8/021182, з урахуванням цінової інформації ЄАІС ДМСУ. При здійснені митної оцінки був застосований метод оцінки № 6, попередні методи не застосовані з причин невідповідності умов, передбачених ст. 268, 269 Митного кодексу України, щодо товарів, які оцінюються.

Задовольняючи позовні вимоги та визнаючи дії відповідача неправомірними, суди попередніх інстанцій виходили з того, що посадова особа митного органу повинна була витребувати додаткові документи, які необхідні для підтвердження митної вартості товару шляхом вчинення запису у графі «Для відміток митниці»декларації митної вартості. Митним органом вказані дії не були задокументовані, оскільки декларація митної вартості позивачем не надавалась. Витребування додаткових документів було здійснено в усному порядку. Поряд з цим, судами зазначено, що митна вартість товару, яка визначена умовами зовнішньоекономічного контракту, не повинна ставитися в залежність від сплачених у більшому розмірі ніж заявлено коштів контрагенту за поставлений товар, оскільки така передплата здійснювалась на виконання умов контракту в цілому, але не лише окремої даної партії товару за ВМД № 112000004/2008/000949 від 08.07.2008р., вартість якої складає лише частину від сплачених коштів. Тому, відповідач не надав суду належного обґрунтування витребування конкретних додаткових документів у позивача, необхідних для усунення сумнівів у визначенні рівня митної вартості товарів.

Колегія суддів вважає такі висновки суду законними та обґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до ст. 266 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами:

1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

4) на основі віднімання вартості;

5) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

6) резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на розсуд декларанта.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 273 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 267-272 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна щонайбільшою мірою ґрунтуватися на раніше визначеній за методами 1-6 митній вартості, однак при визначенні митної вартості відповідно до цієї статті допускається гнучкість при застосуванні цих методів.

Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно з положеннями цієї статті на підставі: ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 272 цього Кодексу; ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; мінімальної митної вартості; довільної чи фіктивної вартості.

Якщо ця стаття застосовується митним органом, на вимогу декларанта, митний орган зобов'язаний письмово поінформувати його про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.

Відповідно до п. 11 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження»№ 1766 від 20.12.2006р. (1766-2006-п) , для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи.

Посадова особа митного органу у графі «Для відміток митниці»декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис.

Посадова особа митного органу не має права вимагати від декларанта документи, не зазначені у графі «Для відміток митного органу».

Для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту); відповідна бухгалтерська документація; ліцензійний чи авторський договір (контракт); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; калькуляція фірми - виробника товару; копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; сертифікат про походження товару; відомості про якісні характеристики товару; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини.

Декларант за власним бажанням подає інші документи для підтвердження заявленої у декларації митної вартості товарів.

Суди попередніх інстанції дійшли правильних висновків про те, що посадова особа митного органу повинна була витребувати додаткові документи, які необхідні для підтвердження митної вартості товару шляхом вчинення запису у графі «Для відміток митниці»декларації митної вартості. Однак, митним органом вказані дії не були задокументовані, оскільки декларація митної вартості позивачем не надавалась.

При визначені митної вартості повинні враховуватися умови поставки товару, тривалість зв'язків контрагентів та інші об'єктивні умови.

Як встановлено судами, позивачем були надані документи, які підтверджують митну вартість товару, а саме: зовнішньоекономічний контракт № 80429601ТОБ від 27.07.2006р. разом з доповненнями до зовнішньоекономічного контракту - специфікація № 22 від 30.08.2007р. в яких ціна чітко визначена продавцем ВАТ «Корпорація ВСМПО-АВІСМА».

Крім цього, правильними є твердження судів про те, що митним органом митна вартість товару, яка визначена умовами зовнішньоекономічного контракту, не повинна ставитися в залежність від сплачених у більшому розмірі ніж заявлено коштів контрагенту за поставлений товар, оскільки така передплата здійснювалась на виконання умов контракту в цілому, а не тільки окремої даної партії товару за ВМД № 112000004/2008/000949 від 08.07.2008р., вартість якої складає лише частину від сплачених коштів.

За таких умов, належне вивчення поданих декларантом документів відповідачем, проведення відповідних консультацій в порядку ст. 267 МК України, дозволило б визначити митну вартість товарів за методом № 1. Відповідачем не надано належного обґрунтування витребування конкретних додаткових документів у позивача, начебто необхідних для усунення сумнівів у визначенні рівня митної вартості товарів.

Враховуючи вищезазначене, суди попередніх інстанцій дійшли правомірних та обґрунтованих висновків щодо задоволення позовних вимог. Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Відповідно до ст. 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчинення процесуальних дій.