Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого), Рибченка А.О., Федорова М.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.04.2009 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2009 по справі № 2а-36690/09/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова асоціація "Агро світ"

до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

Товариство звернулось до суду із позовною заявою Державної податкової інспекції про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 20.01.2009 № 0000091600/0, яким позивачу зменшено бюджетне відшкодування податку на додану вартість (далі - ПДВ) на суму 93 670,00 грн.

Судом першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, позовні вимоги задоволено повністю.

Судові рішення обґрунтовані тим, що бюджетне відшкодування не може ставитися у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

У касаційній скарзі орган податкової служби, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Обґрунтовуючи касаційні вимоги, податковий орган послався на те, що відшкодування ПДВ можливо лише при встановленні факту надмірної сплати цього податку до бюджету під час руху відповідних товарів (послуг) по всьому ланцюгу постачальників -від виробника до особи, що заявила своє право на відшкодування ПДВ.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.

Як встановлено судами, приймаючи спірне податкове повідомлення -рішення, Державна податкова інспекція виходила з того, що оскільки провести зустрічні перевірки контрагентів (ТОВ "Сільськогосподарські інвестиції" та ТОВ "Промснаб") у ланцюгу постачальників неможливо, тому у позивача відсутнє право на сформоване бюджетне відшкодування з ПДВ.

Задовольняючи позовні вимоги Товариства, суди у цій справі керувалися положеннями ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) (втратив чинність 01.01.2011).

Згідно вимог п. 1.8 ст. 1 Закону № 168/97ВР - бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до положень пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із суми податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту) (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону).

Виходячи зі змісту пп. 7.7.1 та пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, бюджетному відшкодуванню підлягає частина податку, сплачена платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам.

З аналізу вище наведених норм вбачається, Закон не обмежує можливості врахування під час визначення розміру бюджетного відшкодування сум ПДВ, сплачених у складі ціни придбаних товарів та послуг. Також Законом не передбачено можливості зменшення суми бюджетного відшкодування вразі несплати сум ПДВ до бюджету контрагентами платника податку, який має право на бюджетне відшкодування.

Враховуючи викладене та з огляду на те, що позивач, отримавши податкові накладні, сплатив суму за поставлений товар, зокрема суму ПДВ, що також визнає відповідач, висновок судів першої та апеляційної інстанцій -правильний і ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

З урахуванням викладеного, суд касаційної інстанції відхиляє доводи органа податкової служби, викладені у касаційній скарзі, і не вбачає підстав для скасування законних і обґрунтованих судових рішень першої та апеляційної інстанцій.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова відхилити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.04.2009 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2009 по справі № 2а-36690/09/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237- 2391Кодексу адміністративного судочинства України.