Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Обухівському районі Київської області

на постанову Господарського суду Київської області від 25.12.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2009

у справі № А4/565-07

за позовом Закритого акціонерного товариства «Риболовецьке господарство села Трипілля»

до Державної податкової інспекції у Обухівському районі Київської області

про визнання дій неправомірними, -

Постановою Господарського суду Київської області від 25.12.2007, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2009, позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії ДПІ у Обухівському районі Київської області по застосуванню податкової застави у вигляді публічного обтяження на всі активи ЗАТ «Риболовецьке господарство села Трипілля»зареєстрованої у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 25.06.2007 за №5201428.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в позові, з підстав порушення норм процесуального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за наслідками проведених відповідачем перевірок з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства прийняті податкові повідомлення-рішення від 30.05.2007 №0000592301/0579 про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток на суму 8573,23 грн., №0001151701/0581 про визначення податкового зобовязання зі сплати податку з власників транспортних засобів на суму 807,50 грн., № 0000582300/0578 про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість на суму 153000 грн., №0001141701/0580 про визначення податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб на суму 1023,72 грн.

Визначені податковими повідомленнями-рішеннями податкові зобовязання сплачені позивачем в повному обсязі, що підтверджується наданими платіжними дорученнями, довідкою відповідача від 26.07.2007.

З огляду на викладене, правильними є висновки про відсутність підстав для застосування податковим органом податкової застави активів позивача відповідно до абз.2 пп.8.2.1 п.8.2 ст.8 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідач, не заперечуючи по суті вимог, свої заперечення обґрунтовує тим, що господарським судам не підвідомчі адміністративні справи по захисту прав та охоронюваних законом інтересів акціонерів, у звязку з чим справа підлягала розгляду відповідними місцевим та апеляційним загальним судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства (2747-15) .

Однак, як правильно зазначено судом апеляційної інстанції, відповідно до пункту 6 розділу УП «Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) до початку діяльності окружних та адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .

Справи, щодо розгляду спорів, які виникають із податкових правовідносин, до набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) , були підвідомчі господарським судам України, у звязку з чим розгляд справи здійснено з дотриманням пункту 6 розділу УП «Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .

Доводи касаційної скарги, що у даному випадку існує спір щодо захисту прав та охоронюваних законом інтересів акціонерів свого підтвердження не знаходять.

З огляду на викладене, судова колегія не вбачає підстав для скасування прийнятих у справі судових рішень, з мотивів викладених в касаційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Обухівському районі Київської області відхилити, а постанову Господарського суду Київської області від 25.12.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2009 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст. 236- 238 КАС України.