Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у м.Свердловську Луганської області

на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.12.2008

у справі №2а-1031/08

за позовом Державного підприємства «Свердловантрацит»

до Державної податкової інспекції у м.Свердловську Луганської області

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 08.09.2008 позов задоволено частково. Визнано податкове повідомлення-рішення форми «Ш», прийняте Державною податковою інспекцією в м.Свердловську Луганської області від 22.08.2007 №0006261840/0 щодо стягнення штрафу з Державного підприємства «Свердловантрацит» в сумі 17649,53 грн. нечинним в частині суми 3833,34 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.12.2008 постанову Луганського окружного адміністративного суду від 08.09.2008 скасовано. Прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено частково. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Свердловську Луганської області №0006261840/0 від 22.08.2007 в частин застосування штрафних санкцій в сумі 1962,43 грн. та №0006281840/0 від 22.08.2007 в частині застосування штрафних санкцій в сумі 9,49 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в позові повністю, з підстав порушення норм матеріального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведена документальна невиїзна перевірка з питань своєчасності внесення позивачем до бюджету сум збору за забруднення природного навколишнього середовища, за результатами якої складений акт від 07.08.2007 № 795-15-20-26350097.

За висновками акта перевірки до позивача підлягають застосуванню фінансові санкції за несвоєчасну сплату самостійно узгодженої суми податкового зобов'язання зі збору за забруднення природного навколишнього середовища згідно розрахунків № 25853 від 24.10.2005, № 34610 від 02.02.2006,. № 8404 від 04.05.2006, № 15613 від 01.08.2006, № 22684 від 25.10.2006, № 30284 від 18.01.2007.

На підставі акта перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення, якими відповідно до пп.17.1.7 п. 17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за порушення граничних строків сплати узгодженої суми податкового зобов'язання зі збору за забруднення природного навколишнього середовища були застосовані штрафні санкції, у тому числі:

№ 0006271840/0 від 22.08.2007 в розмірі 20% в сумі 2149,88 грн. за затримку від 30 до 90 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в

розмірі 10749,40грн.;

№ 0006281840/0 від 22.08.2007 в розмірі 10% в сумі 263,09 грн. за затримку до 30

календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в

розмірі 2630,90грн.;

№ 0006261840/0 від 22.08.2007 в розмірі 50% в сумі 17649,53 грн. за затримку понад 90

календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в

розмірі 17649,53 грн.

Згідно із п. 3 ч. 1, ч. 3 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування» платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових) платежів у встановлені законами терміни.

Обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (2343-12) .

Виходячи із змісту пп. 4.1.1. п. 4.1 ст. 4, пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, та зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації.

За несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов'язання платнику загрожує нарахування прогресуючого штрафу на підставі пп. 17.1.7 п.17.1. ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» розмір якого залежить від кількості днів такої затримки.

Згідно із пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 цього ж Закону узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Пунктом 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фонами» визначена рівність бюджетних інтересів. З цією метою визначено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Однак, Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (2181-14) , який є спеціальним законом з питань оподаткування і який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу і які не передбачають можливості зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Суди попередніх інстанцій, встановивши, що платіжними дорученнями № 805 від 15.09.2006 позивачем було сплачено 8000 грн. збору за забруднення навколишнього середовища за 2 квартал 2006 року, а № 165 від 20.03.2007 штрафні санкції в сумі 104,80 грн. згідно податкового повідомлення - рішення № 112130025053332 від 28.02.2007, дійшли вірного висновку що відповідач безпідставно використав зазначені кошти як джерело погашення податкового боргу та нарахував штрафні санкції, у зв'язку з чим застосування до позивача штрафних санкцій в розмірі 50% в сумі 1962,43 грн. та в розмірі 10% в сумі 9,49 грн. є безпідставним.

Разом з тим, пунктом 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України 21.01.2004 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за № 377/8976 (z0377-04) встановлено, що реквізит «Призначення платежу»платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає саме платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу».

З платіжного доручення № 58 від 31.01.2007 на перерахування 42000 грн. вбачається, що позивачем сплачувався податковий борг зі збору за забруднення навколишнього середовища без зазначення конкретного звітного періоду, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що податковий орган правомірно направив ці суми в рахунок погашення податкового зобов'язання у порядку календарної черговості його виникнення, та застосував штрафні санкції в цій частині.

Враховуючи наведене, висновки суду апеляційної інстанції про часткову протиправність оскаржуваних рішення податкового органу ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Підстав для скасування судового рішення, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Свердловську Луганської облсті відхилити, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.12.2008 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст. 236- 238 КАС України.