Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 30.10.2008 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 09.04.2009

у справі № 2а-19624/08

за позовом Закритого акціонерного товариства «Краснодонський завод «Автоагрегат»

до 1) Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції, 2) Головного управління Державного казначейства України в Луганській області

про стягнення бюджетного відшкодування з ПДВ, -

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 30.10.2008, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 09.04.2009, позов задоволено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ЗАТ «Краснодонський завод «Автоагрегат»бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за березень 2006 року в сумі 3073,87 грн.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в позові, з підстав порушення норм матеріального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Суд першої інстанції, з доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшли висновку, що позивач виконав передбачені статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість» вимоги спрямовані на отримання бюджетного відшкодування за податковою декларацією за березень 2006 року, з врахуванням уточнюючого розрахунку, та має всі підстави для отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 21376 грн., яке йому проведено частково в сумі 18302,13 грн., залишок невідшкодованої суми становить 3073,87 грн.

За відсутності заперечень відповідача-1, щодо наявності у позивача невідшкодованої суми податку на додану вартість в розмірі 3073,87 грн. за податковою декларацією за березень 2006 року, судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Щодо доводів відповідача-1 про не підтвердження факту надмірної сплати податку на додану вартість у бюджет результатами зустрічних перевірок по ланцюгу до товаровиробника, то проведення документальних перевірок на підтвердження заявлених до відшкодування сум податку на додану вартість випливає з норми п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» та не може бути правовою підставою для відмови позивачеві у бюджетному відшкодуванні.

Обов'язковість проведення зустрічних перевірок визначається податковими органами самостійно. Строки проведення таких перевірок для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування встановленні пп.7.7.5 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Визначене законодавством право податкової служби на проведення перевірок має реалізовуватись без порушення приписів цього Закону (168/97-ВР) .

Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість право на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований податок на додану вартість, що включений платником податку до податкового кредиту.

Вимога пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо надмірної сплати податку на додану вартість як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій свідчать про правильне застосування норм матеріального права.

Підстав для скасування судових рішень, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції відхилити, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 30.10.2008 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 09.04.2009 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст. 236- 238 КАС України.