к-35808/10-с Про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення - 29.03.2012 Прийняття

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.07.2010, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 13.10.2010, позов задоволено: визнано протиправними дії СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові (СДПІ у м. Харкові) щодо проведення документальної невиїзної перевірки Державного підприємства заводу (ДП) «Електроважмаш»з питань правомірності формування податкового кредиту за березень 2009 року та достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника у банку по деклараціях за квітень та травень 2009 року; скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові від 07.12.2009 № 0000390840/0 про зменшення в податковому обліку ДП «Електроважмаш»за квітень, травень 2009 року на загальну суму 1.000.000,00 грн. та про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 258555,50 грн.

Судові рішення вмотивовані висновком суду про порушення контролюючим органом норми підпункту 7.7.5 пункту 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»при здійсненні перевірки ДП «Електроважмаш»з питань правомірності формування податкового кредиту за березень 2009 року та достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника у банку по деклараціях за квітень та травень 2009 року, результати якої викладені в акті від 23.11.2009 № 3885/40-027/00213121, з посиланням на встановлений в судовому процесі факт здійснення до цього невиїзних (камеральних) перевірок за податковими деклараціями з податку на додану вартість, поданими підприємством за березень, квітень та травень 2009 року, результати яких викладені в актах від 23.11.2009, від 09.06.2009 та від 28.07.2009. Суд дійшов висновку про правомірне включення позивачем до податкового кредиту в податковому обліку за березень 2009 року ПДВ в загальній сумі 1000000,00 грн. на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Джеспла»та ТОВ «Базис»на поставку послуг з інжинірингу (виготовлення технічної документації для енергоблоку № 3 Ташлицької ГАЕС), включену в податкових деклараціях за квітень та травень 2009 року до сум бюджетного відшкодування, обґрунтувавши цей висновок посиланням на встановлений в судовому процесі факт сплати позивачем ПДВ в зазначеній сумі постачальникам в ціні придбання послуг та на відповідність податкових накладних вимогам, встановленим підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 ст. 7 закону № 168/97-ВР.

В касаційній скарзі СДПІ у м. Харкові просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову, доводячи, що судами першої та апеляційної інстанцій порушені норми пункту 1 ст. 11 закону України «Про державну податкові службу в Україні», пункту 7.7 ст. 7 закону № 168/97-ВР, ст. 159 КАС України.

Заперечуючи проти касаційної скарги, ДП «Електроважмаш»просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно з пунктом 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», чинної до 1 січня 2011 року, органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

Відповідно до абзацу першого підпункту 7.7.5 пункту 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР (втратив чинність з 1 січня 2011 року) протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що право органу державної податкової служби здійснити документальну невиїзну перевірку заявлених платником податку на додану вартість сум податку до відшкодування в податковій декларації не обмежено певною періодичністю таких перевірок, так само як і не залежить від того, чи проведена виїзна перевірка (документальна) з цього ж питання. Визначення підстави для проведення документальної невиїзної перевірки входить до дискреційних повноважень органу державної податкової служби. З огляду на це висновок суду про неправомірність дій СДПІ у м. Харкові щодо проведення документальної невиїзної перевірки ДП «Електроважмаш»з питання правильності формування податкового кредиту за березень 2009 року та достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість по деклараціях за квітень, травень 2009 року на підставі інформації, отриманої за результатами зустрічних перевірок постачальників ТОВ «Джеспла»та ТОВ «Базис», з посиланням на реалізацію СДПІ такого повноваження шляхом проведення позапланових виїзних перевірок підприємства з цих же питань не відповідає правильному застосуванню наведених правових норм.

Абзацами першим, другим підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).

При цьому законодавцем, безумовно, презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податку на включення сум податку до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником -платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Ці обставини відповідно до частини 1 ст. 138 КАС України входять до предмета доказування при розгляді судом адміністративного позову стосовно правомірності рішення контролюючого органу про донарахування сум податкових зобов'язань з ПДВ та/або зменшення сум бюджетного відшкодування з цього податку.

Обов'язкове встановлення факту поставки як підстави для включення сум ПДВ, вказаних у податкових деклараціях, до податкового кредиту відповідає правовій позиції Верховного Суду України по такій категорії спорів, висловленій, зокрема в постанові від 22.10.2010 у справі за позовом Приватного підприємства «Балтімор»до ДПІ у Кіровоградській області, Головного управління Державного казначейства України у Кіровоградській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Згідно зі статтею 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Разом з тим, факт поставки позивачу послуг з інжинірингу ТОВ «Джеспла»та ТОВ «Базис», ПДВ в ціні придбання яких у загальній сумі 1000000,00 грн. позивач включив до податкового кредиту в податковій декларації за березень 2009 року та який увійшов до сум бюджетного відшкодування, задекларованих за квітень і травень 2009 року (517111,00 грн. та 482889,00 грн. відповідно), не може вважатися встановленим з огляду на те, що оцінка доказів у справі зроблена судом без дотримання вимог статті 86 КАС України. Згідно з цією статтею суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Заперечуючи проти позову, СДПІ посилається на те, що надання послуг з інжинірингу, документи на придбання яких позивач надав для підтвердження податкового кредиту в сумі 1000000,00 грн., а саме: розробка «Технічної документації на нові та вузли, що модернізуються, та розрахунково-нормативної документації на синхронний вертикальний оборотний гідрогенератор-двигун СВО2-1190/210-44 УХЛ4 для енергоблоку № 3 Ташлицької ГАЕС», «Програми приймально-здавальних випробувань, експлуатаційної та відвантажувальної документації на синхронний вертикальний обрати мий гідрогенератор-двигун СВО2-1190/210-44 УХЛ4 для енергоблоку № 3 Ташлицької ГАЕС», «Технічного завдання і Програми контролю якості основних вузлів та деталей на синхронний вертикальний оборотний гідрогенератор-двигун СВО2-1190/210-44 УХЛ4 для енергоблоку № 3 Ташлицької ГАЕС»- об'єктивно потребує наявність у виконавця послуг відповідного технічного та робочого ресурсу. Разом з тим, зустрічними перевірками встановлено, що таких ресурсів ТОВ «Джеспла»та ТОВ «Базис»не мають. Видами діяльності цих товариств згідно з офіційними даними, що відповідають їх реєстраційним документам, є оброблення металевих відходів та брухту чорних і кольорових металів; оптова торгівля відходами та брухтом; інші види оптової торгівлі; загальне будівництво будівель. Як ТОВ «Джеспла», так і ТОВ «Базис»виступали посередниками в ланцюгу поставки послуг до позивача. При цьому їх контрагенти ТОВ «Прадо Груп»та ТОВ «Інтексторг» за юридичною адресою відсутні, дані щодо фактичного місця знаходження цих підприємств їх керівними органами державному реєстратору не повідомлені; надані до податкових органів документи звітності засвідчують відсутність у цих підприємств активів та наявність у штаті лише одного працівника.

Як свідчить приєднана до справи копія постанови Червонозаводського районного суду м. Харкова від 25.08.2010 у справі № 4-535/10, 22.03.2010 старшим слідчим прокуратури Харківської області було порушено провадження по кримінальній справі по звинуваченню директора ДП «Електротяжмаш»ОСОБА_2 за частиною 2 ст. 364 Кримінального кодексу України. Підставою для порушення кримінальної справи, як зазначено у постанові, були, зокрема матеріали перевірки Служби безпеки України та пояснення працівників ДП «Електротяжмаш»ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про виконання технічної документації для енергоблоку № 3 Ташлицької ГАЕС працівниками заводу без використання розробок, виконаних ТОВ «Базис»та ТОВ «Джеспла»(а.с. 191, т. 2).

Скасування постанови про порушення кримінальної справи не означає, що зібрані під час дослідчої перевірки матеріали не можуть мати значення доказу, у тому числі при розгляду судом даної справи з огляду на норми статті 69 КАС України, якою встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (частина 2 цієї статті).

Разом з тим, суди попередніх інстанцій не дослідили у судовому процесі та не дали оцінки таким матеріалам, у зв'язку з чим їх висновок про не доведення СДПІ відсутності реального характеру операцій між позивачем та ТОВ «Базис»і ТОВ «Джеспла»є передчасним і не відповідає нормам процесуального права.

Відповідно до частини 2 ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки наведені вище порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин щодо придбання позивачем послуг з інжинірингу, від яких залежить правильність вирішення спору, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, вжити всі передбачені процесуальним законом засоби для встановлення фактичних обставин щодо включення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ на підставі податкових накладних, виписаних від імені ТОВ «Базис»та ТОВ «Джеспла», витребувавши для цього докази, яких не вистачає у справі, в тому числі і з власної ініціативи, керуючись принципом офіційного з'ясування всіх обставин справи, та вирішити спір відповідно до норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові задовольнити частково, скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.07.2010 та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 13.10.2010, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.