к-31798/10-с Про скасування податкових повідомлень-рішень і виключення з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість - 16.10.2012 Прийняття

У лютому 2010р. позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення - рішення відповідача від 29.12.2009р. №0002362303, від 08.02.2010р. №0002362303/1; визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 15.01.2010 року (акт від 15.01.2010р. №5-15-052/32898214) про виключення СТОВ «Деренківець»з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість; зобов'язати ДПІ поновити його в реєстрі суб'єктів спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість з дати виключення 15.01.2010р. та видати йому свідоцтво про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 16.04.2010р., в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 31.08.2010р. рішення суду першої інстанції скасовано та постановлено нове, яким позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, ДПІ у Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 31.08.2010р. та залишити в силі постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 16.04.2010р., посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанції, працівниками податкового органу була здійснена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008р. по 30.06.2009р., за результатами якої складено акт від 15.12.2009р. №67/23-00/32898214, в якому на думку податкового органу, встановлено порушення позивачем вимог п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7, п.8-1.6, п.8-1.7, п.8-1.11, п.п.8-1.15.2, п.п.8-1.15 ст.8-1 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено ПДВ по загальній декларації на суму 275807грн. та по спеціальній (скороченій) декларації на загальну суму 5546грн.

На підставі зазначеного акта та за результатами адміністративного оскарження відповідачем 08.02.2010р. прийнято податкове повідомлення - рішення №0002362303/1, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з ПДВ на суму 275807грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 137904грн.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, колегія апеляційного суду цілком правильно та обгрунтовано виходила з наступного.

Так, зокрема, зазначила, що переробка (обробка) цукрових буряків, безпосередньо вирощених позивачем, була здійснена у 2007р. згідно договорів переробки (обробки) цукрових буряків на давальницьких умовах, в межах яких СТОВ «Деренківець»виступав як замовник.

Замовник СТОВ «Деренківець»сплатив виконавцям послуг з переробки давальницької сировини цукрових буряків. Витрати на оплату цих послуг, згідно з ДСТУ 2962-94 та Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «витрати», належать до інших прямих витрат виробництва та входять до собівартості належного йому цукру. Об'єктом витрат замовника є його продукція цукор, поставка якої є об'єктом оподаткування ПДВ.

Витрати СТОВ «Деренківець», за винятком його витрат на придбання послуг з переробки давальницької сировини, у собівартості цукру становили в межах 60%.

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень -рішень стали висновки податкового органу про те, що позивач при обчисленні питомої ваги сільськогосподарських товарів (послуг), поставлених за видами діяльності у сфері сільського господарства та зазначених у свідоцтві платника податку на додану вартість, при поданні заяви про реєстрацію суб'єктом спеціального режиму оподаткування, додатку №3 до податкової декларації з ПДВ (скороченої), за січень-квітень 2009р., включив поставку цукру, отриманого в результаті переробки цукрових буряків на давальницьких умовах, до поставки сільськогосподарських товарів, а не до поставки інших товарів (послуг), у зв'язку із чим невірно визначив питому вагу таких товарів. Тому, у зв'язку з перевищенням законодавчої межі 25% поставки несільськогосподарських товарів (послуг) від вартості всіх поставлених товарів (послуг) позивач не визначив податкове зобов'язання по ПДВ за наслідками звітного періоду, в якому відбулось таке перевищення, та не сплатив податок до бюджету в загальному порядку.

Спростовуючи зазначені висновки податкового органу, суд апеляційної інстанції правомірно керувався наступним.

Відповідно до п.8-1.6 ст.8-1 Закону України «Про податок на додану вартість» сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є поставка вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) становить не менше 75 відсотків вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно.

В розумінні п.8-1.7 ст.8-1 Закону України «Про податок на додану вартість», сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у групах 1 - 24 УКТ ЗЕД згідно із Законом України «Про Митний тариф України» (2371-14) , якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються) безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів у інших осіб), а також продукти обробки (переробки) таких товарів, які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником.

При цьому, судом апеляційної інстанції вірно відзначено, що вказаний пункт Закону не містить вимог чи застережень з приводу необхідності здійснення обробки (переробки) сільськогосподарських товарів самостійно платником податків.

Згідно з п.п.8-1.15.5 п.8-1.15 ст.8-1 Закону, обробка чи переробка продукції, одержаної в результаті діяльності платника податку у сфері сільського та лісового господарства і рибальства, вважається діяльністю у сфері сільського та лісового господарства і рибальства за умови, якщо така продукція вирощується, відгодовується, виловлюється або збирається (заготовлюється) безпосередньо платником податку (крім їх придбання в інших осіб).

Підпунктом 8-1.15.6 п.8-1.15 ст.8-1 Закону передбачено, що виходячи з норм цього пункту, Кабінет Міністрів України визначає та оприлюднює повний перелік видів діяльності, на які поширюються норми цієї статті, згідно з Національним класифікатором України "Класифікація видів економічної діяльності", затвердженим відповідно до Закону України «Про стандартизацію» (2408-14) . Постановою КМУ від 21.01.2009р. №23 (23-2009-п) затверджений перелік видів діяльності за кодами згідно КВЕД, на які поширюється спеціальний режим. Редакція Постанови КМУ №23 (23-2009-п) , що діяла до 3.07.2009р. до дати набрання чинності змін, внесених Постановою КМУ №648 від 1.07.2009р. (648-2009-п) , не передбачала окремих кодів згідно КВЕД для діяльності з переробки (обробки) сільськогосподарської продукції власного виробництва.

Згідно вказаної постанови КМУ, діяльність по переробці сільськогосподарської продукції власного виробництва вважається діяльністю в сфері сільського господарства.

Відповідно до п.п.3.1 п.3 «Терміни, визначення та правила користування КВЕД»НК України «КВЕД», затвердженого відповідно до Закону України «Про стандартизацію» (2408-14) , замовників, які є власниками давальницької сировини і беруть на себе ризик, пов'язаний із виробництвом продукції, класифікують так, немов би вони самі виробляють цю продукцію.

Отже, замовники, які є власниками давальницької сировини і беруть на себе ризик, пов'язаний з виробництвом продукції, згідно КВЕД класифікуються як виробники такої продукції у сфері діяльності з переробки сільськогосподарської продукції.

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що позивач, як власник безпосередньо вирощеної ним давальницької сировини цукрових буряків, які на давальницьких умовах були перероблені на цукор та поставлявся товариством у 2008-2009р.р., є виробником цукру та класифікується за КВЕД як самостійний виробник цукру у сфері діяльності з переробки сільськогосподарської продукції власного виробництва, на яку поширюються норми ст.8-1 Закону України «Про податок на додану вартість». Цукор, вироблений на давальницьких умовах є сільськогосподарським товаром і на його поставки також поширюються норми вказаної статті.

Таким чином, позивач, в силу ст.8-1 даного Закону мав право на спеціальний режим оподаткування поставок цукру, виробленого з власної сировини на давальницьких умовах.

Стосовно виключення позивача з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування, визнання його платником податку на загальних підставах, то судом апеляційної інстанції обгрунтовано вказано на тому, що п.п.8-1.11 ст.8-1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначена вичерпна підстава для застосування передбачених нею наслідків, такою підставою є перевищення питомою вагою поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно несільськогосподарських товарів (послуг) 25% від вартості всіх поставлених товарів (послуг).

Оскільки для розрахунку питомої ваги передбачається врахування обсягів поставки сільськогосподарських товарів, а цукор є сільськогосподарським товаром згідно п.8-1.7 Закону (168/97-ВР) , тому податковий орган прийшов до хибного висновку про перевищення питомою вагою поставлених позивачем несільськогосподарських товарів 25% від вартості всіх поставлених товарів.

З урахуванням наведеного, позовні вимоги в частині зобов'язання податкового органу вчинити певні дії також підлягає задоволенню.

Доводами касаційної скарги зазначені висновки суду не спростовані.

За таких обставин, судом апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області - залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2010 року -залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст. 236- 238 КАС України.