Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е.,

Федорова М.О.,

Степашка О.І.

провівши попередній розгляд справи за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Житомирі на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2010 року у справі за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м. Житомирі про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2009 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2010 року, позов задоволено. Визнано нечинним та скасовано податкове повідомлення Державної податкової інспекції у м. Житомирі №0020792800 від 14.07.2008.

Не погоджуючись з постановленими у справі рішеннями судів, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій і просить ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №414н/08 від 18.07.2008 ДПІ у м. Житомирі 14.07.2008 винесене податкове повідомлення №0020792800 про визначення ОСОБА_3 податкового зобов'язання зі сплати земельного податку в сумі 6085,32 грн.

ОСОБА_3 зареєстрована як фізична особа -підприємець виконавчим комітетом Житомирської міської ради 01.06.2004 та відповідно до витягу про право власності на нерухоме майно №3577611 від 14.05.2004 є власником нежилого приміщення (магазину) по вул. Перемоги, 1, м. Житомир.

09.06.2008 між ОСОБА_3 та комунальним підприємством «Житомирський міський центр земельних відносин»укладено договір №414н/08 про визначення грошової оцінки земельної ділянки, яка розташована за адресою вул. Перемоги, 1, м. Житомир.

На виконання договору 18.07.2008 управління земельних ресурсів у м. Житомирі надало витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №414н/08, вартість якої 607716 грн.

На підставі вказаного витягу, де вказано, що ОСОБА_3 є власником (користувачем) земельної ділянки, ДПІ у м. Житомирі було визначено зобов'язання зі сплати земельного податку.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про плату за землю» (далі - Закон) використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Згідно із ст. 5 вказаного Закону об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди.

Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

Відповідно до ст.15 Закону власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на землю або право користування земельною ділянкою виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує це право, та його державної реєстрації. Право власності на земельну ділянку і право користування нею посвідчується державними актами, форми яких затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Статтею 13 Закону передбачено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Оскільки відповідно до даних Житомирського міського відділу державного земельного кадастру відомості щодо реєстрації прав на земельну ділянку ОСОБА_3 відсутні (довідка №240 від 14.08.2009), вказана земельна ділянка позивачу не виділялась в натурі відповідним рішенням та державним актом не закріплювалась на праві власності чи користування, то вірним є висновок судів про те, що податкове зобов'язання позивачу зі сплати земельного податку відповідачем нараховане безпідставно.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Керуючись ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі відхилити.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.