Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

при секретарі Хомініч С.В.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 дов. №5 від 26.03.2012

ОСОБА_2, дов. №4 від 26.03.2012

від відповідача: ОСОБА_3, дов. №44/591 від 30.01.2012

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Сокирянської виправної колонії №67 на постанову Господарського суду Чернівецької області від 03.10.2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2009 року по справі №6/173 за позовом Сокирянської ОДПІ в Чернівецькій області до Сокирянської виправної колонії №67 про стягнення заборгованості за рахунок активів боржника

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

Постановою Господарського суду Чернівецької області від 03.10.2008 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2009 року, позов Сокирянської ОДПІ в Чернівецькій області до Сокирянської виправної колонії №67 задоволено. Стягнуто з Сокирянської виправної колонії №67 за рахунок активів, що належить їй на правах оперативного управління або повного господарського відання, в доход державного бюджету податковий борг по платежах до бюджету в сумі 2404931,78грн.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач 21.10.2009 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 17.12.2009 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Господарського суду Чернівецької області від 03.10.2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2009 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 13, ч. 5 ст. 26 та п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» (2713-15) , ст. 76, 137 Господарського кодексу України, п.1.7 ст. 1, п.п. 3.1.1 ст.3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 1.2 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (2181-14) (далі- Закон України №2181-III (2181-14) ) податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом (2181-14) або іншими законами України.

Згідно з п.п. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону України №2181-III узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платників податків.

Відповідно до пункту 11 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право застосувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних, цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України. Фінансові (штрафні) санкції, суми недоїмки, пені, накладені (застосовані) органами державної податкової служби України, сплачуються платниками податків добровільно або стягуються у судовому порядку. Згідно з п.п.3.1.1 п.3.1 ст. 3 Закону України №2181-III активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Підставою для звернення з даним позовом стало виникнення у відповідача податкового боргу по податку на додану вартість у розмірі 2404136,14грн., в тому числі 2119523,00грн. основного платежу, 219760,97грн. штрафних санкцій та 64852,17грн. пені., наявність якого останнім не заперечується.

Отже, за встановлених обставин, висновок судів попередніх інстанцій є правомірним.

При цьому, недоречним є посилання відповідача на норми Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» (2713-15) , оскільки при вирішенні справи у спірних правовідносинах загальноприйнятим є пріоритет спеціальної (конкретної) норми над загальною, а спеціальним законом з питань оподаткування є саме Закон України №2181-III (2181-14) про, що зазначено в його преамбулі.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права при встановленні фактичних обставин справи.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231 та ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія

Касаційну скаргу Сокирянської виправної колонії №67 залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Чернівецької області від 03.10.2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .