Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Кіровограді

на постанову Господарського суду Кіровоградської області від 23 квітня 2008 року

та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2009 року

у справі №6/38

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Россель»

до Державної податкової інспекції у місті Кіровограді

про скасування податкового повідомлення-рішення та визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

Товариство з обмеженою відповідальністю «Россель»(далі -позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Кіровограді (далі -відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Кіровограді № 0007341520/0 від 18 грудня 2007 року; визнання нечинним податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Кіровограді № 0007341520/1 від 21 січня 2008 року (в редакції заяви про зміну позовних вимог від 16 квітня 2008 року).

Постановою Господарського суду Кіровоградської області від 23 квітня 2008 року позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Кіровограді № 0007341520/0 від 18 грудня 2007 року. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Кіровограді № 0007341520/1 від 21 січня 2008 року. Присуджено з Державного бюджету України на користь ТОВ «Россель»3,40 грн. судового збору.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2009 року постанову Господарського суду Кіровоградської області від 23 квітня 2008 року в частині задоволення позовних вимог про визнання нечиниим податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Кіровограді № 0007341520/1 від 21 січня 2008 року та присудження на користь позивача судового збору скасовано. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Кіровограді № 0007341520/1 від 21 січня 2008 року. Присуджено на користь ТОВ «Россель»за рахунок Державного бюджету 3,40 грн. судових витрат. В іншій частині постанову Господарського суду Кіровоградської області від 23 квітня 2008 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у м. Кіровограді, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Господарського суду Кіровоградської області від 23 квітня 2008 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2009 року і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Россель», посилаючись на те, що рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Господарського суду Кіровоградської області від 23 квітня 2008 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2009 року -без змін.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у м. Кіровограді провела документальну невиїзну (камеральну) перевірку з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість ТОВ «Россель», за результатами якої було складено акт № 178/15-20/33520410 від 18 грудня 2007 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені вимоги підпункту 7.7.11 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки позивач є платником єдиного податку за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності, що передбачає сплату цього податку у спосіб, відмінний від встановленого цим Законом, у зв'язку з чим не має права на отримання бюджетного відшкодування за жовтень 2007 року в розмірі 28900,00 грн.

18 грудня 2007 року ДПІ у м. Кіровограді на підставі акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0007341520/0, яким згідно з підпунктом 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», зменшила ТОВ «Россель»суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за жовтень 2007 року на 28900,00 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржувалося позивачем в адміністративному порядку, за наслідками якого його скарги були залишені без задоволення, а податковим органом було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0007341520/1 від 21 січня 2008 року на аналогічну суму зменшення бюджетного відшкодування.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що зменшення податковим органом позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2007 року на 28900,00 грн. є безпідставним, оскільки ТОВ «Россель»є належним чином зареєстрованим платником податку на додану вартість у відповідності до положень пункту 9.2 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість»та сплачує його за ставкою 20% відповідно до пункту 6.1 статті 6 вказаного Закону, у зв'язку з чим правомірно включило до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду вказану суму податку на додану вартість у розмірі 28900,00 грн. згідно належним чином оформлених податкових накладних, та має право на бюджетне відшкодування зазначеної суми. Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про визнання нечиниим податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Кіровограді № 0007341520/1 від 21 січня 2008 року та присудження на користь позивача судового збору, суд апеляційної інстанції виходив з положень підпункту 6.4.1 пункту 6.4 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та положень статті 94 Кодексу адміністративного судочинства.

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Як правомірно встановлено судами попередніх інстанції та підтверджується матеріалами справи, ТОВ «Россель»зареєстроване платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом № 15249569 від 22 липня 2005 року (арк. справи 20), та обрало у 2007 році спрощену систему оподаткування обліку та звітності, шляхом сплати єдиного податку у розмірі 6%, що підтверджується свідоцтвом № 1123004123 від 01 січня 2007 року (арк. справи 19).

Пунктом 3 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (727/98) (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа, який перейшов на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, самостійно обирає одну з наступних ставок єдиного податку: 6 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без урахування акцизного збору у разі сплати податку на додану вартість згідно із Законом України «Про податок на додану вартість» (168/97-ВР) .

Згідно з пунктом 9.2 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) будь-якій особі, яка реєструється як платник податку на додану вартість, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для справляння цього податку.

Відповідно до підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Суб'єкти підприємницької діяльності, що перейшли на спрощену систему оподаткування, яка не передбачає сплати податку або передбачає його нарахування за ставками, іншими, ніж визначені пунктом 6.1 статті 6 або пунктом 81.2 статті 81 цього Закону, втрачають право на нарахування податку, податковий кредит та складання податкової накладної, а також на отримання відшкодування за податковий період, в якому відбувся такий перехід. Це правило поширюється також на підприємства, звільнені від сплати податку до бюджету за рішенням суду.

За приписами пункту 6.1 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом (168/97-ВР) , оподатковуються за ставкою 20 відсотків.

Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом (168/97-ВР) .

Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про неправомірність зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування за жовтень 2007 року на 28900,00 грн. спірними податковими повідомленнями-рішеннями, оскільки ТОВ «Россель»є належним чином зареєстрованим платником податку на додану вартість та сплачує його ставками, визначеними пунктом 6.1 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість».

Посилання податкового органу на підпункт 7.7.11 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» відхиляється судом касаційної інстанції, оскільки положення цього передбачають обмеження щодо права на бюджетне відшкодування осіб, яка є платниками єдиного податку за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності, що передбачають сплату цього податку у спосіб, відмінний від встановленого цим Законом (168/97-ВР) , або звільнення від такої сплати, тоді як позивач сплачує податок на додану вартість за ставкою 20%.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про наявність підстав для визнання протиправними та скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Державної податкової інспекції у місті Кіровограді підлягає залишенню без задоволення, а постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2009 року підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 222, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Кіровограді залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.