Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Харченка В.В.

Бим М.Є.

Чалого С.Я.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на постанову Яворівського районного суду Львівської області від 30 серпня 2010 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про перерахунок пенсії, -

Постановою Яворівського районного суду Львівської області від 30 серпня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2011 року, позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково. Визнано протиправними дії посадових осіб Головного управління Пенсійного Фонду України у Львівській області та Міністерства внутрішніх справ України щодо оформлення документів та призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_4 Міністерство внутрішніх справ України зобов'язано для оформлення пенсії за вислугу років позивачу ОСОБА_4 видати довідку про середній заробіток (грошове забезпечення) позивача до дня незаконного звільнення (29 жовтня 2007 року) в розмірі 5727 грн. 60 коп., яку подати через Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області в Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області. Головне управління Пенсійного Фонду України у Львівській області зобов'язано провести позивачу ОСОБА_4 перерахунок призначеної пенсії за вислугу років з 30 травня 2010 року з врахуванням середнього заробітку (грошового забезпечення) в розмірі 5727 грн. 60 коп.. та виплатити пенсію, з врахуванням проведених пенсійних виплат. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

На рішення судів першої та апеляційної інстанцій надійшла касаційна скарга, у якій Міністерство внутрішніх справ України просить рішення судів скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишенню без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, згідно постанови Яворівського районного суду Львівської області від 06.03.2008 року та ухвали про виправлення арифметичної помилки від 29.08.2009 року, які після оскарження в апеляційному та касаційному порядку набрали законної сили, позивач ОСОБА_4 був поновлений на посаді начальника відділу по обслуговуванню Львівської залізниці Управління по боротьбі з організованою злочинністю Управління МВС України на залізничному транспорті та на його користь було стягнуто 23463,00 грн. різниці в отриманому грошовому забезпеченні за час перебування в розпорядженні УМВСУ на транспорті з 29.10.2007 року по час постановлення судового рішення. Під час розгляду вищевказаної адміністративної справи судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що позивач ОСОБА_4 до незаконного звільнення з посади за вересень 2007 року отримав грошове забезпечення в сумі 5620 грн. 03 коп., за жовтень 2007 року -в сумі 5835 грн. 13 коп. З врахуванням середньоденного грошового забезпечення позивача ОСОБА_4 в розмірі 190 грн. 92 коп., його середньомісячне грошове забезпечення становило 5727 грн 60 коп.

В порядку примусового виконання вищевказаного судового рішення виконавчою службою, а саме підрозділом примусового виконання рішень Головного управління юстиції в м. Києві, грошові стягнення на користь позивача було виконано, однак рішення суду в частині поновлення на посаді, незважаючи на наказ Управління МВСУ на залізничному транспорті №49 о/с від 15.04.2008 року, фактично виконано не було, про що свідчать письмові відповіді з Генеральної прокуратури України, які знаходяться в матеріалах справи.

Як вбачається із матеріалів справи, наказом Міністерства внутрішніх справ України №442о/с від 07.03.2008 року позивача було звільнено з органів внутрішніх справ у відставку (із зняттям з військового обліку) за п.65«а»(за віком) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (114-91-п) .

Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказ про звільнення з органів позивач ОСОБА_4 оскаржив в судовому порядку. Постановою Яворівського районного суду Львівської області від 01.10.2008 року його позов було задоволено, наказ скасовано, ОСОБА_4 було поновлено на службі в органах внутрішніх справ, допущено негайне виконання судового рішення. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2010 року було задоволено апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України, постанову суду від 01.10.2008 року скасовано і в позові ОСОБА_4 відмовлено.

Із матеріалів справи вбачається, що наказом Міністерства внутрішніх справ України №1153о/с від 29.05.2009 року позивача ОСОБА_4 було знову звільнено з органів внутрішніх справ у відставку (із зняттям з військового обліку) за п.65«а»(за віком) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (114-91-п) .

Після звільнення з органів внутрішніх справ, ОСОБА_4 подав заяву про призначення йому пенсії за вислугу років і з 30.05.2009 року позивачу призначено пенсію за вислугу років в розмірі 2711 грн. 55 коп. (90% грошового забезпечення).

Згідно повідомлення Головного управління ПФУ у Львівській області при обчисленні пенсії враховано грошове забезпечення позивача: 1250,00 грн. посадового окладу 135,00 грн. оклад за військовим званням, 554,00 грн. 40% надбавка за вислугу років, 1073,83 грн. середньомісячна сума додаткових видів грошового забезпечення. Даний розрахунок було проведено на підставі грошового атестату №86 від 10.07.2009 року та довідки про додаткові види грошового забезпечення №72 від 09.07.2009 року.

Не погодившись з проведеним розрахунком, позивач неодноразово звертався до відповідачів по справі про проведення перерахунку розміру призначеної пенсії, з врахування сум грошового забезпечення, виплачених в примусовому порядку через орган виконавчої служби за час виконання нижче оплачуваної роботи та за час вимушеного прогулу, в чому йому було відмовлено, проте позивач по справі з 28 жовтня 2007 року по 30.09.2008 року фактично отримував грошове забезпечення на підставі судових рішень, а саме: частина грошового забезпечення була виплачена на підставі наказів начальника суб'єкта владних повноважень, а інша частина -в результаті примусового виконання судових рішень державної виконавчої служби.

Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (2262-12) (далі Закон-2262) регламентовано умови, норми та порядок пенсійного забезпечення осіб, які перебували на службі в органах внутрішніх справ.

Ст..43 Закону-2262 передбачено, що пенсія обчислюється за встановленими нормами у процентах до середньомісячного заробітку. При цьому, максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення.

Частиною 8 ст.43 Закону-2262 визначено, що особам офіцерського складу, які поновлені на службі в органах внутрішніх справ і призначені на посади з меншим, ніж попередній, посадовим окладом, пенсії обчислюються (за їх згодою) з посадового окладу, який вони отримували до звільнення. У разі одночасного поновлення та звільнення таких осіб зі служби пенсія їм обчислюється з посадового окладу, який вони отримували до незаконного звільнення.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_4 29 жовтня 2007 року був незаконно звільнений з посади в органах внутрішніх справ, 06 березня 2008 року судовим рішенням поновлений на попередній посаді, а 07 березня 2008 року звільнений з органів внутрішніх справ у відставку за віком (повторний наказ про звільнення з органів внутрішніх справ у відставку за віком датований 29.05.2009 року), однак з часу поновлення на посаді рахувався зарахований в розпорядження Управління МВС України на транспорті і відповідно отримував меншу суму грошового забезпечення, ніж він отримував до звільнення, а з жовтня 2008 року взагалі не отримував грошового забезпечення в добровільному порядку.

Колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанції, що позовні вимоги ОСОБА_4 про зобов'язання провести перерахунок пенсії з 08 березня 2008 року є безпідставними, оскільки за вказаний період до 01.10.2008 року за судовим рішенням на його користь було стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу, після скасування судового рішення в апеляційному порядку поворот виконання судового рішення не здійснювався.

Суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що оскільки позивач після незаконного звільнення з посади, подальшого поновлення, фактично перебуваючи в розпорядженні Управління МВС України на транспорті, отримував меншу суму грошового забезпечення, то при оформленні документів та призначення позивачу пенсії необхідно було виходити з суми грошового забезпечення, яке позивач отримував до незаконного звільнення, відповідно до ч.8 ст.43 Закону-2262.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи порушено норми матеріального та процесуального права.

Суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів Вищого адміністративного суду України,-

Касаційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України відхилити, а постанову Яворівського районного суду Львівської області від 30 серпня 2010 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає крім, як в строки, з підстав та в порядку, передбаченому главою 3 розділу IV КАС України (2747-15) .