Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Харченка В.В.

Бим М.Є.

Чалого С.Я.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2011 року у справі за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Державного підприємства "Антрацит" про стягнення адміністративно-господарських санкцій,-

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2011 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з державного підприємства «Антрацит»(ідентифікаційний код 32226065, місцезнаходження: 94613, Луганська область, м. Антрацит, вул. Ростовська, буд. 38) на користь Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції за невиконання 4 % нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2010 році в сумі 6196774,05 грн. (шість мільйонів сто дев'яносто шість тисяч сімсот сімдесят чотири гривні п'ять копійок) та пеню за порушення терміну сплати адміністративно-господарських санкцій в сумі 191480,09 грн. (сто дев'яносто одна тисяча чотириста вісімдесят гривень дев'ять копійок).

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2011 року апеляційну скаргу Державного підприємства "Антрацит" задоволено. Рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нову постанову, якою відмовлено в задоволенні позовних вимог.

На рішення суду апеляційної інстанції надійшла касаційна скарга, у якій Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів просить ухвалене судове рішення скасувати постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2011 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 28 лютого 2011 року державне підприємство «Антрацит»на виконання вимог Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70 (70-2007-п) , подало до Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2010 рік з переліком підприємств, що увійшли до складу господарського об'єднання, та /або відокремлених підрозділів роботодавця (арк. справи 9, 10), в якому зазначило середньооблікову кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, - 135 осіб.

Листом від 26 травня 2011 року за № 3/03-902 Антрацитівський міськрайцентр зайнятості повідомив Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, що згідно звітів за формою № 3-ПН «Звіт про наявність вакансій»у 2010 році про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів, а також про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів, відокремлений підрозділ «Шахта «Крепінська»державного підприємства «Антрацит», відокремлений підрозділ «Шахта ім. 50-річчя Радянської України»державного підприємства «Антрацит», відокремлений підрозділ «Антрацитівский ремонтно-механічний завод»державного підприємства «Антрацит», відокремлений підрозділ «Управління матеріально-технічного забезпечення»державного підприємства «Антрацит», відокремлений підрозділ «Навчально-курсовий комбінат»державного підприємства «Антрацит», відокремлений підрозділ «Вузол виробничо-технологічного зв'язку»державного підприємства «Антрацит», не повідомляли, а державне підприємство «Антрацит», відокремлений підрозділ «Шахта «Комсомольська»державного підприємства «Антрацит», відокремлений підрозділ «Шахта «Партизанська»державного підприємства «Антрацит», відокремлений підрозділ «Автобаза»державного підприємства «Антрацит», відокремлений підрозділ «Антрацитвантажтранс»державного підприємства «Антрацит» надавали відповідну інформацію.

Згідно до ч.2 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу встановленого частиною першою цієї статті і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Статтею 20 цього Закону встановлено, що підприємства, установи (організації) незалежно від їх форм власності, де кількість працюючих інвалідів менша ніж встановлено нормативом, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вимог положень законодавства Державне підприємство «Добропіллявугілля»та його відокремлені підрозділи упродовж 2009 року надавали до Добропільського міського центру зайнятості відомості про вакансії для працевлаштування інвалідів у формі звітів №3-ПН, в яких відображено кількість вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів.

У листі № 02-1755 від 04 серпня 2010 року Добропільський центр зайнятості повідомив про участь відповідача в ярмарках вакансій та професій для молоді, що відбулися 29 квітня 2009 року та 11 вересня 2009 року, а також про те, що відокремленим підрозділом «Шахта Алмазна»заявлено 25 вакансій.

Відповідно до п. 2 Положення «Про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів»(далі - Положення), затвердженого постановою КМУ від 03.05.1995 року № 314 (314-95-п) , робочим місцем інваліда може бути звичайне робоче місце, якщо за умовами праці та з урахуванням фізичних можливостей інваліда воно може бути використано для його працевлаштування, і спеціалізоване місце інваліда, тобто робоче місце, обладнане спеціальним технічним оснащенням та приладами для праці інваліда в залежності від анатомічних дефектів чи нозологічних форм захворювань і з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії, професійних навичок і знань інваліда.

Згідно із п. 3 зазначеного Положення (314-95-п) , робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестовано спеціальною комісією підприємства за участю представників МСВК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено шляхом працевлаштування на ньому інваліда.

Відповідно до п. 4 Положення (314-95-п) місцеві органи соціального захисту населення разом із громадськими організаціями інвалідів з урахуванням рекомендацій

МСЕК, побажань інвалідів, їхніх професійних навичок і знань

готують пропозиції щодо створення нових робочих місць, у тому

числі для роботи з гнучкими формами зайнятості, і передають їх

відділенням Фонду соціального захисту інвалідів і центрам зайнятості.

Згідно п. 5 Положення (314-95-п) , підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості. Місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Пунктом 10 Положення (314-95-п) передбачено, що працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що відповідач виконав вимоги закону. Варто зазначити, що обов'язок підприємства з створення робочих місць для інвалідів, інформування підприємством уповноважених органів щодо наявності на підприємстві робочих місць для працевлаштування осіб, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, не супроводжується обов'язком підприємства займатись пошуком інвалідів для їх працевлаштування на створених робочих місцях для працівників-інвалідів на підприємстві, а створення робочих місць і введення їх в дію має відбуватись з урахуванням стану здоров'я, здібностей і професійних навичок інвалідів, забезпечення прав яких на працевлаштування та на оплачувану роботу здійснюється, відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», в редакції закону від 23.02.2006р., шляхом безпосереднього звернення інвалідів до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Таким чином, доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують та не дають підстав вважати, що судами при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін.

Оскільки рішення суду апеляційної інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального права, то воно не може бути скасованим чи зміненим з підстав, наведених в касаційній скарзі.

Керуючись ст.ст. 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України,-

Касаційну скаргу Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.