Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Костенка М.І., Усенко Є.А.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2008 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2010 року

у справі №2а-4234/08

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі -ФОП ОСОБА_1.)

до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції у Дніпропетровській області (надалі -Західно-Донбаська ОДПІ)

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, поставлено питання про скасування податкового повідомлення-рішення Західно-Донбаської ОДПІ №0001081742/0 від 11.04.2008р., в частині визначення суми податкового зобов'язання з урахуванням штрафних санкцій з податку на додану вартість у розмірі 11927,87грн. у т.ч. 7924,08грн. основного платежу та 4003,79грн. штрафних санкцій.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2008р., залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2010р., у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовим інстанціями, контролюючим органом проведена планова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 за період з 07.11.2005р. по 31.12.2007р., про що складено акт від 03.04.2008р. НОМЕР_1.

Висновками зазначеного акта перевірки встановлено порушення п.п.7.3.1 п.7.3 та п.п.7.4.3, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» зі змінами та доповненнями - заниження податкових зобов'язань та завищення податкового кредиту, за рахунок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 9355,00грн.

За наслідками проведеної перевірки прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0001081742/0 від 11.04.2008р., яким визначено зобов'язання з ПДВ на загальну суму 14032,50грн.

Так, з матеріалів справи вбачається, що згідно договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 30.11.2005р. між ЗАТ «Павлоградбуд»(Продавець) та ФОП ОСОБА_1 (Покупець), останнім було придбано 887/1000 (вісімсот вісімдесят сім тисячних) частин нежитлової будівлі під літерою «А», 5-ти поверхової, цегляної, загальною площею 4124,2кв.м. Ціну продажу вищезазначеної будівлі за домовленістю сторін визначено 500000,00грн., в тому числі ПДВ - 20%. Продаж будівлі вчинено з розстрочкою платежу, тобто, за домовленістю сторін, встановлено такий порядок розрахунків між ними зі сплати ціни на будівлі: ОСОБА_1 (Покупець) зобов'язаний сплачувати ЗАТ «Павлоградбуд»(Продавцю) щомісячно обговорену у договорі грошову суму рівними платежами в розмірі 20000,00грн до двадцятого числа поточного місяця шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок, згідно графіка платежів, що є невід'ємною частиною договору.

ЗАТ «Павлоградбуд»видано ФОП ОСОБА_1 податкову накладну від 30.11.2005р. №94 на суму 416666,67грн., ПДВ становить 83333,33грн.

На підставі п.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» суму ПДВ за вказаною вище податковою накладною включено до податкового кредиту грудня 2005р.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем протягом двох років повністю погашено суму в розмірі 500000,00грн, при тому як обсяг його виручки за 2006-2007рр. склав всього 269760,50грн, що задекларовано ним в звітах платника єдиного податку. Окрім погашення боргу перед ЗАТ «Павлоградбуд»ФОП ОСОБА_1 сплачував за тепло, водо-, енергопостачання, виплачувалася заробітна плата найманій особі.

Послуги з теплопостачання, що отримувалися позивачем у КП «Павлоградтеплоенерго»частково використовувалися в оподатковуваних операціях, а частково ні. Отже, до суми податкового кредиту відповідно до п.п.7.4.3. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (зі змінами та доповненнями) включаються в частині сплаченого (нарахованого) податку при їх придбанні, яка відповідає частці використання таких послуг в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Перевіркою первинних банківських документів, актів виконаних робіт, податкових накладних, реєстрів виданих податкових накладних, декларацій з ПДВ встановлено, що в вересні 2007р. ФОП ОСОБА_1 було надано послуг з надання в оренду приміщення ПП ОСОБА_2 на загальну суму 482,70грн, в т.ч. ПДВ 80,45грн, складено акт виконаних робіт №230 від 03.09.2007р. та виписано податкову накладну №230 від 03.09.2007р. Так, перевіркою встановлено, що до реєстру виданих податкових накладних за вересень 2007р. податкова накладна №230 включена за порядковим номером 24, але з іншими показниками - загальна сума поставки становить 241,35грн, сума ПДВ - 40,23грн. Таким чином загальна сума поставки занижена на 241,35грн, а ПДВ на 40,23грн.

Згідно записів книги обліку доходів та витрат платника єдиного податку (форма №10) встановлено отримання доходу 03.08.2007р. в сумі 520,80грн. В реєстрі виданих податкових накладних ця сума не відображена, податкова накладна на перевірку не надана. Таким чином податок на додану вартість занижено на 86,80грн.

В порушення вимог пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» зі змінами та доповненнями ФОП ОСОБА_1 податкові зобов'язання ІІІ-го кварталу 2007р. занижено на 127.03грн.

Відповідного підпункту 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Так в порушення даної норми позивачем згідно реєстру отриманих податкових накладних до суми податкового кредиту березня 2007р. включено суму податкового кредиту в розмірі 537,67грн. (обсяг придбання 2688,33грн.) з податкової накладної ДП «Приборенерго» (номер податкової накладної, індивідуальний податковий номер постачальника та дата в реєстрі відсутні). Податкова накладна на перевірку не надана.

Згідно п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що був чинним на час правовідносин, у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

За таких обставин, судова колегія касаційної інстанції погоджується із висновками попередніх судових інстанцій щодо правомірності прийнятого податковим органом податкового повідомлення-рішення №0001081742/0 від 11.04.2008р.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.

Отже, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 -залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2008 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2010 року -залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст. 236- 238 КАС України.

Суддя Н.Є. Маринчак