Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Костенка М.І., Усенко Є.А.,

при секретарі Кравченко В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Івано-Франківську

на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 липня 2008 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2008 року

по справі №2-а-3182/08(22а-13353/08)

за позовом Приватного підприємця ОСОБА_1 (надалі -ПП ОСОБА_1)

до Державної податкової інспекції в м.Івано-Франківську (надалі - ДПІ в м.Івано-Франківську)

за участю прокурора Івано-Франківської області

про визнання нечинним податкових повідомлень-рішень, -

У квітня 2008р. позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ в м.Івано-Франківську від 04.04.2008р. №0014261700/0, №0014241700/0.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.07.2008р. залишено без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2008р., позовні вимоги задоволено. Визнано нечинним податкове повідомлення -рішення ДПІ в м.Івано-Франківську №0014261700/0 від 04.04.2008р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ в м.Івано-Франківську №0014241700/0 від 04.04.2008р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з урахування штрафних (фінансових) санкцій по податку на додану вартість.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, ДПІ в м.Івано-Франківську звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення та постановити нове -про відмову у задоволені позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача та Генеральної прокуратури України, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанції, податковим органом була здійснена перевірка фінансово-господарської діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 05.07.2006р. по 31.12.2007р., про що складено акт №961/17-3 від 24.03.2008р.

В згаданому акті, на думку податкового органу, встановлено порушення позивачем ст.1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (727/98) ; п.19.1 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», внаслідок чого донараховано податку з доходів фізичних осіб в розмірі 38097,97грн.; п.п.2.3.1 п.2.3 ст.2, п.4.7 ст.4, п.9.4 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого донараховано податок на додану вартість в розмірі 583223,00грн.

На підставі зазначеного акту ДПІ у м. ІваноФранківську 04.04.2008р. були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №014241700/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з урахуванням штрафних санкцій по податку на додану вартість у розмірі 877384,50грн.;

- №0014261700/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 38097,97грн.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи спірні податкові повідомлення -рішення, суд першої інстанції, з яким погодилась колегія суддів апеляційної інстанції, виходив з того, що кошти, отримані позивачем за здійснений продаж товару по договору комісії, не є виручкою від реалізації продукції в розумінні положень Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (727/98) , оскільки вся виручка від продажу товару належить комітенту і не є доходом позивача.

Проте, колегія суддів Вищого адміністративного суду України з такими висновками погодитись не може з огляду на наступне.

У ході проведеної ДПІ перевірки встановлено, що підприємець ОСОБА_1 здійснювала діяльність на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, та отримала у III кварталі 2006р. виручку в розмірі понад 500 тис. грн., а саме -902813,00грн. (з 15.08.2006р. перевищила 500 тис. грн.) тому з ІVкв. 2006р. повинна була перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності. Такий перехід підприємцем ОСОБА_1 здійснений не був і до кінця 2006р. та у 2007р. вона перебувала на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності.

Факт надходження коштів від реалізації товарів стверджується виписками обласної дирекції «Райффайзен банку Аваль»про рух коштів. З даних виписок вбачається, що позивач перевищив за рік обсяг виручки від реалізації понад 500 тис. грн.., зокрема на рахунки платника поступили кошти (за реалізований товар, згідно договору комісії, комісійні винагороди, проценти банку) III кв. 2006р. в розмірі 902813грн., в ІVкв. 2006р. -729707грн., в Ікв.2007р. - 520108грн., в ІІ кв.2007р. -593524грн., в III кв. 2007р. - 534701грн., в ІV кв. 2007р. -538759грн.

Також встановлено, що позивач, виконавши умови договорів комісії і отримавши за реалізований товар кошти, був зобов'язаний зареєструватися платником податку на додану вартість, перейти на загальну систему обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва, а також сплачувати податки на загальних підставах починаючи з наступного звітного податкового періоду (підпункт 2.3.1 пункту 2.3 статті 2, пункт 9.4 статті 9 Закону України від 03.04.1997р. №168/97ВР «Про податок на додану вартість»; статті 1, 2, 5 Указу № 727/98 (727/98) ).

Згідно з положенням пункту 4 статті 1 Указу № 727/98 (727/98) під виручкою розуміють суму, фактично отриману суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

У разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу (727/98) , платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу) (стаття 5).

3 огляду на викладене вбачається, що позивач, отримавши на власний розрахунковий рахунок суму, яка перевищує дозволений Указом №727/98 (727/98) розмір виручки, а саме 500000грн., повинен був перейти на загальну систему оподаткування.

Враховуючи зазначені норми права та обставини справи, колегія суддів дійшла висновку про правомірне прийняття ДПІ в м.Івано-Франківську спірних податкових повідомлень - рішень.

Отже, повно і правильно встановивши обставини справи, суди першої та апеляційної інстанцій, однак, дали їм невірну юридичну оцінку, що відповідно до ст. 229 КАС України, є підставою для скасування ухвалених по справі судових рішень з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволені позовних вимог.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Івано-Франківську - задовольнити.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 липня 2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2008 року -скасувати.

В задоволені позовних вимог приватному підприємцю ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в м.Івано-Франківську за участю прокурора Івано-Франківської області про визнання нечинним податкових повідомлень-рішень від 04.04.2008 року №0014261700/0, №014241700/0 -відмовити.

постанова вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст. 236- 238 КАС України.