Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Костенка М.І., Усенко Є.А.,

при секретарі Кравченко В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім.А.М.Кузьміна»

на постанову Господарського суду Запорізької області від 21 жовтня 2008 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2009 року

у справі №23/292/08-АП

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім.А.М.Кузьміна»(надалі -ВАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім.А.М.Кузьміна»)

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі (надалі -СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі)

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

Позивач звернулося до суду з позовом, в якому просив скасувати податкові повідомлення - рішення СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі №0000840801/0 від 29.01.2008р., №0000840801/1 від 04.04.2008р., №0000840801/2 від 05.06.2008р. та №0000840801/3 від 14.08.2008р., якими зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2007р.

Постановою Господарського суду Запорізької області від 21.10.2008р. залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2009р., в задоволені позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, ВАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім.А.М.Кузьміна»звернулось із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення та постановити нове -про задоволення позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанції, за результатами проведеної позапланової перевірки ВАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім.А.М.Кузьміна»з питань правильності обчислення податку на додану вартість за жовтень 2007р. та достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування, податковим органом був складений акт №45/08-01-00186536 від 18.01.2008р.

В згаданому акті, на думку податкового органу, встановлено порушення позивачем вимог п.п.7.2.6, п.п.7.4.1 п.7.4 та п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2007р.

На підставі зазначеного акту та за результатами адміністративного оскарження відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення №0000840801/3, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2007 року.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суди попередніх інстанції цілком правильно та обгрунтовано виходили з наступного.

Судами встановлено, що поставка брухту та відходів чорних металів позивачеві здійснювалась на підставі укладених з постачальниками договорів (№0601070181 від 01.01.2007р. з ТОВ «Щіт-Інвест», №06081264704 від 01.01.2007р. з ТОВ «Вторчермет-ХХІ», №0601070177 від 01.01.2007р. з ТОВ «Вторцветметресурси», №0601070105 від 09.01.2007р. з ТОВ «Українська ливарна компанія», №0602070466 від 01.02.2007р. з ТОВ «Металургійне підприємство «ПМК»), відповідно до умов яких (п.2.1 договорів) постачання брухту здійснюється постачальником на умовах Інкотермс 2000, вказаних в специфікаціях, автомобільним транспортом постачальника або залізничним транспортом. Вартість металобрухту визначається у специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору та не підлягають перегляду у односторонньому порядку.

Додатковими угодами до договорів сторони узгодили, що при поставках брухту залізничним транспортом покупець (позивач) відшкодовує постачальнику вартість провізної плати (залізничний тариф) у відповідності із залізничною накладною. На виконання вказаних умов постачальниками виписані податкові накладні із визначенням в них вартості послуг з перевезення в т.ч. ПДВ.

На підставі отриманих податкових накладних, позивачем до складу податкового кредиту віднесено податок на додану вартість з вартості залізничного тарифу.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 даного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту (п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 вказаного Закону).

У пункті 1.4 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг.

За таких обставин, суди обгрунтовано зазначили, щоб віднести податок на додану вартість до складу податкового кредиту, безпосередньо позивач повинен був отримати послугу по перевезенню вантажів та отримати податкову накладну безпосередньо від постачальника послуги з перевезення вантажу.

При цьому, позивач не заперечує, що ним здійснювалось відшкодування вартості послуг з перевезення продавцям, які безпосередньо не здійснювали перевезення вантажів, а несли витрати за перевезення іншою особою, що є іншою операцією ніж надання послуг.

Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.

Оскільки послуги з перевезення надані Укрзалізницею, що підтверджено належними первинними документами - залізничним накладними, то податкові зобов'язання виникають саме у неї і вона повинна складати податкові накладні, які засвідчують факт поставки послуги з перевезення та оригінали яких надаються підприємствам-постачальникам металобрухту.

Таким чином, видавати податкову накладну стосовно здійсненої послуги по перевезенню металобрухту повинна Укрзалізниця.

Оскільки продавці товарів не є постачальниками послуг по перевезенню вантажів, то в них відсутнє право на видачу податкових накладних на підставі залізничних накладних.

Слід також погодитись з висновками судів попередніх інстанції, що оплату вартості металобрухту позивач повинен був здійснювати без нарахування податку на додану вартість, виходячи з положень п.11.44 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість», яким передбачено, що тимчасово до 1 січня 2008 року операції з поставки відходів і брухту чорних металів, у тому числі операції з імпорту таких товарів, звільняються від оподаткування. Перелік таких товарів із зазначенням кодів згідно з УКТ ЗЕД затверджує Кабінет Міністрів України.

Оскільки від оподаткування звільняються операції з поставки послуг, а перевезення металобрухту є однією із таких операцій, то вартість такого перевезення повинна бути також без нарахування податку на додану вартість.

Підпунктом 4.1 пункту 4 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг).

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

Отже, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім.А.М.Кузьміна»- залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Запорізької області від 21 жовтня 2008 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2009 року -залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст. 236- 238 КАС України.