Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Чалого С. Я.

Бим М.Є.

Харченка В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Понорницького споживчого товариства Коропської РСС на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2010 року у справі за позовом Коропського районного центру зайнятості –робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов’язкового державного страхування України на випадок безробіття до Понорницького споживчого товариства Коропської РСС про стягнення штрафу, -

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2009 року залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2010 року позов Коропського районного центру зайнятості –робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов’язкового державного страхування України на випадок безробіття до Понорницького споживчого товариства Коропської РСС про стягнення штрафу задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, прийняти нову, якою в позові відмовити.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Понорницьке споживче товариство Коропської РСС 28.02.2009 року звільнило працівника ОСОБА_4 за ст. 40 п.1 КЗпП України, але в порушення п.5 ст. 20 Закону України "Про зайнятість населення", звіти про заплановане вивільнення працівників та про фактичне вивільнення працівника до Коропського районного центру зайнятості не надавались, про що свідчить відсутність звітів про заплановане та фактичне вивільнення в електронному реєстрі звітів згідно даних в базі ЄІАС та в журналі реєстрації вхідних документів. В результаті чого на відповідача був накладений штраф у розмірі 15 984 грн. 76 коп., проте штраф у добровільному порядку сплачений не був.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що дійсно, згідно запису до трудової книжки ОСОБА_4 №19 від 28.02.2009 р., вона була звільнена з роботи відповідно до розпорядження №9 від 27.02.2009 р. за скороченням штату (чисельності) згідно п.1 ст. 40 КЗпП України. Запис було завірено підписом голови правління Понорницького споживчого товариства Коропської РСС Петрушанко В.М. та посвідчено печаткою відповідача. Разом з тим, в порушення п. 5 ст. 20 Закону України "Про зайнятість населення", звіти про заплановане вивільнення працівників та про фактичне вивільнення працівника до Коропського районного центру зайнятості відповідачем не надавались.

Колегія суддів вважає такі висновки судів правомірними та обгрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст. 20 Закону України "Про зайнятість населення"від 01.03.1991 року N 803-XII підприємства, установи і організації, незалежно від форм власності, їх службові особи зобов’язані сприяти проведенню державної політики зайнятості на основі додержання законодавства про працю, а також прийнятих відповідно до нього умов договорів та угод.

Статтею 49-2 КЗпП України передбачено, що про наступне вивільнення працівників у випадках змін в організації виробництва і праці їх персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.

Згідно з п. 5 ст. 20 Закону України "Про зайнятість населення"при вивільненні працівників (у тому числі працюючих пенсіонерів та інвалідів) у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників, підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності, повідомляють про це не пізніш як за два місяці в письмовій формі державну службу зайнятості, вказуючи підстави і строки вивільнення, найменування професій, спеціальностей, кваліфікації, розмір оплати праці, а в десятиденний строк після вивільнення –направляють списки фактично вивільнених працівників, зазначаючи в них інвалідів. У разі неподання або порушення строків подання цих даних стягується штраф у розмірі річної заробітної плати за кожного вивільненого працівника. Ці кошти зараховуються до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття і використовуються для фінансування заходів по працевлаштуванню та соціального захисту вивільнюваних працівників.

Таким чином, є правильними висновки судів попередніх інстанцій щодо наявності обґрунтованих підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Керуючись статтею 222, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів -

Касаційну скаргу Понорницького споживчого товариства Коропської РСС залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2010 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку ст.ст. 235- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.