Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Харченка В.В.

Бим М.Є.

Чалого С.Я.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "ВКФ "Ларо" на постанову Господарського суду мiста Севастополь від 01 червня 2009 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2010 року у справі за позовом Приватного підприємства "ВКФ "Ларо" до Севастопольської міської ради про зобов'язання вчинити певні дії, -

Постановою Господарського суду мiста Севастополь від 01 червня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2010 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

На рішення судів першої та апеляційної інстанцій надійшла касаційна скарга, у якій Приватне підприємство "ВКФ "Ларо" просить рішення судів скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишенню без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Севастопольської міської ради №2206 від 28.09.2004 "Про відмову Приватному підприємству "Виробничо –комерційна фірма "Ларо"в передачі в оренду земельної ділянки в районі заводу КПД-40 для будівництва комплексу по переробці твердих побутових відходів"Приватному підприємству "Виробничо-комерційна фірма "Ларо"відмовлено в передачі в оренду додаткової земельної ділянки у зв’язку з невиконанням позивачем вимог статті 18 Закону України "Про планування та забудову територій".

Постановою Господарського суду м. Києва від 12.12.2005 по справі №40/593 визнано недійсним рішення Севастопольської міської ради №2206 від 28.09.2004 "Про відмову Приватному підприємству "Виробничо –комерційна фірма "Ларо"в передачі в оренду земельної ділянки в районі заводу КПД-40 для будівництва комплексу по переробці твердих побутових відходів.

Рішенням Севастопольської міської ради №1913 від 10.04.2007 "Про відмову Приватному підприємству "Виробничо –комерційна фірма "Ларо"в передачі в оренду земельної ділянки в районі заводу КПД-40 для будівництва комплексу по переробці твердих побутових відходів"відмовлено Приватному підприємству "Виробничо –комерційна фірма "Ларо"в передачі в оренду земельної ділянки площею 6,0058 га у зв’язку з невідповідністю розміщення об’єкта будування Генеральному плану міста, затвердженому рішенням Севастопольської міської ради №4114 від 13.12.2005.

Рішенням Севастопольської міської ради №4027 від 25.10.2005 в зв’язку з технічною помилкою внесено зміни до рішення №2206 від 28.09.2004, відмовлено Приватному підприємству "Виробничо –комерційна фірма "Ларо" в передачі в оренду земельної ділянки у зв’язку з невиконанням позивачем вимог статті 18 Закону України "Про планування та забудову територій".

Спір виник у зв’язку з тим, що позивач вважає рішення відповідача №1913 від 10.04.2007 таким, що суперечить постанові Господарського суду м. Києва від 12.12.2005 та аналогічним рішенню відповідача №2206 від 28.09.2004, яке визнано недійсним в судовому порядку.

Відповідно до статті 12 Земельного кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема:

- розпорядження землями територіальних громад;

- передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу;

- надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу;

- обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що оскаржуване рішення прийнято відповідачем у межах повноважень та у спосіб, встановлений Конституцією України (254к/96-ВР) та законами України.

Частиною десятою статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"встановлено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Підстави відмови в передачі земельної ділянки в оренду в Рішенні №2206 від 28.09.2004 та в Рішенні №1913 від 10.04.2007 не є тотожними. Як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, позивач не надав належних та допустимих доказів для визнання рішення протиправним і його скасування, так як відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи порушено норми матеріального та процесуального права.

Суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів Вищого адміністративного суду України,-

Касаційну скаргу Приватного підприємства "ВКФ "Ларо" відхилити, а постанову Господарського суду мiста Севастополь від 01 червня 2009 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2010 року –залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.