Вищий адміністративний суд України у складі : суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Ланченко Л.В., Маринчак Н.Є.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційні скарги ОСОБА_1 та Слов’янської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області (далі –Слов’янська ОДПІ)

на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.01.2009

у справі № 2-а-13585/08

за позовом ОСОБА_1

до Слов’янської ОДПІ

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційних скарг Вищий адміністративний суд України

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 18.08.2008 позов задоволено частково; визнано недійсним податкове повідомлення від 29.05.2007 № 0000761741/0, а також рішення Слов'янської ОДПІ від 12.03.2008 № 24-014-6/54 про стягнення коштів та продаж інших активів платника в рахунок погашення податкового боргу. У прийнятті цього рішення суд першої інстанції виходив з того, що успадковані позивачем кошти на компенсаційному рахунку у філії Слов’янського відділення відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" не підлягають включенню до загального оподатковуваного доходу відповідно до підпункту 4.3.23 пункту 4.3 статті 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб". До того ж, за висновком суду, поширення права податкової застави на активи позивача є незаконними.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.01.2009 вказане рішення місцевого суду скасовано; позов задоволено частково; оскаржуване податкове повідомлення визнано недійсним в частині визначення позивачеві податкового зобов’язання з доходу фізичних осіб у сумі 2779,36 грн.; в решті позову відмовлено. Названу постанову мотивовано тим, що отриманий позивачем у спадщину житловий будинок включається до об’єкта оподаткування за ставкою 13 %, тоді як наявність у ОСОБА_1 податкового боргу обумовлює поширення права податкової застави на активи позивача.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ОСОБА_1 просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення місцевого суду зі спору, посилаючись на помилкове скасування апеляційним судом правильної та вмотивованої постанови Донецького окружного адміністративного суду зі спору.

Слов’янська ОДПІ, в свою чергу, у касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України просить повністю відмовити у задоволенні позову, зазначаючи про необхідність включення до оподатковуваного доходу позивача і одержаних у спадщину коштів, які зберігаються на рахунку спадкодавця.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні в порядку статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційних скарг з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що підставою для нарахування позивачеві податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 6031,66 грн. згідно з оспорюваним податковим повідомленням слугував факт несплати ОСОБА_1 цього податку з суми грошових коштів у розмірі 21379,66 грн., які знаходяться на компенсаційному рахунку у філії Слов’янського відділення відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", а також з вартості житлового будинку та земельної ділянки на його обслуговування (25017,71 грн.), що були успадковані позивачем після смерті ОСОБА_2. У зв’язку з виникнення у позивача податкового боргу внаслідок несплати цієї суми податкового зобов’язання у визначений законом строк Слов’янською ОДПІ було прийнято рішення від 12.03.2008 № 24-014-6/54 про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення податкового боргу.

Відповідно до підпункту 4.3.23 пункту 4.3 статті 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб"до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включаються основна сума депозиту (вкладу), внесеного платником податку до банку чи небанківської фінансової установи, яка повертається такому платнику податку, основна сума кредиту, що отримується платником податку, а також сума виплат громадянам України (їх спадкоємцям) грошових заощаджень і грошових внесків, вкладених до 2 січня 1992 року в установи Ощадного банку СРСР чи в установи державного страхування СРСР або у папери цільової державної позики, емітованої на території колишнього СРСР, погашення яких не відбулося.

Оскільки, як з’ясовано судами та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, успадковані позивачем кошти є проіндексованими грошовими заощадженнями спадкодавця, вкладеними до установи Ощадного банку СРСР до 02.01.1992, та є, по суті, борговим зобов’язанням держави перед вкладником, то слід погодитися з висновком попередніх інстанцій про незаконність включення податковим органом цих коштів до оподатковуваного доходу ОСОБА_1

Водночас слід погодитися з наданою апеляційним судом правовою оцінкою обставин справи про необхідність оподаткування одержаного позивачем об’єкта спадщини у вигляді нерухомого майна за ставкою податку з доходів фізичних осіб на рівні 13 %.

Адже, як встановлено судами, у матеріалах справи відсутні докази належності ОСОБА_1 до членів сім’ї померлої ОСОБА_2

В силу вимог підпункту 13.2.2 пункту 13.2 статті 13 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб"при отриманні спадщини спадкоємцями, що не є членами сім'ї спадкодавця першого ступеня споріднення, об'єкти спадщини оподатковуються за ставкою податку, визначеною пунктом 7.1 статті 7 цього Закону, до будь-якого об'єкта спадщини, крім визначених у підпунктах "а", "б" пункту 13.1 цієї статті, що успадковується членом сім'ї другого ступеня споріднення.

Пунктом 7.1 статті 7 названого Закону встановлено ставку податку 15 відсотків від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2 - 7.3 цієї статті. Однак відповідно до пункту 22.3 статті 22 цього ж Закону, починаючи з 1 січня 2004 року та до 31 грудня 2006 року ставка оподаткування, визначена пунктом 7.1 статті 7 цього Закону, встановлюється на рівні 13 відсотків від об'єкта оподаткування.

Таким чином, на момент виникнення у позивача об’єкта оподаткування (тобто на момент прийняття спадщини за свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 04.09.2006) ставка податку з доходів фізичних осіб становила 13%, а відтак апеляційний суд обґрунтовано визнав законним донарахування позивачеві податкового зобов’язання з названого податку в сумі 3252,30 грн. за оспорюваним податковим повідомленням.

В силу вимог підпункту 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"право податкової застави виникає, зокрема, у разі несплати платником податків суми узгодженого податкового зобов’язання у законодавчо встановлені строки.

Отже, наявність у ОСОБА_1 податкового боргу у вказаній сумі обумовлює і правомірність прийнятті рішення Слов'янської ОДПІ від 12.03.2008 № 24-014-6/54 про стягнення коштів та продаж інших активів платника в рахунок погашення податкового боргу.

Згідно з частиною третьою статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 2201, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

1. Касаційні скарги ОСОБА_1 та Слов’янської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області відхилити.

2. Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.01.2009 у справі № 2-а-13585/08 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.