Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Сороки М.О.,

Кочана В.М.,

Рецебуринського Ю.Й.,

розглянувши в касаційній інстанції в порядку письмового провадження касаційну скаргу виконавчого комітету Тернопільської міської ради на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 грудня 2007 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_4 до виконавчого комітету Тернопільської міської ради про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити дії,-

У жовтні 2007 року ОСОБА_4 звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що здійснюючи перепланування належної йому квартири АДРЕСА_1, а саме долучення до неї загального коридору, отримав від відповідних служб погодження на здійснення таких дій та нотаріально засвідчену згоду мешканців квартир №77 та №73. Посилаючись на неможливість отримання від всіх мешканців будинку згоди на погодження вказаних дій, як того вимагає відповідач, та зазначаючи що це не порушує прав та інтересів інших мешканців будинку, просив суд визнати дії виконавчого комітету Тернопільської міської ради неправомірними та зобов’язати відповідача надати згоду на здійснення перепланування належної йому квартири.

Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 грудня 2007 року позов задоволено. Зобов’язано виконавчий комітет Тернопільської міської ради в особі Управління житлово-комунального господарства та екології погодити перепланування квартири № 74 за адресою: АДРЕСА_2. Стягнуто з відповідача на користь позивача 3,40 грн. держаного мита.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2008 року постанову суду першої інстанції скасовано в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3,40 грн. державного мита та прийнято нову постанову, якою стягнуто на користь позивача 3,40 грн. сплаченого судового збору з місцевого бюджету м. Тернополя. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі виконавчий комітет Тернопільської міської ради, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

З`ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України (2747-15) ), колегія суддів приходить до висновку про задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Встановлено, що ОСОБА_4 є власником квартири, що знаходиться у багатоквартирному будинку. Під час здійснення у ній капітального ремонту, позивачем було проведено її перепланування без дозволу виконавчого комітету місцевої ради.

Листом від 6 серпня 2007 року на заяву позивача щодо погодження здійсненого ним перепланування квартири, виконавчий комітет Тернопільської міської ради повідомив про те, що для розгляду даного питання в управління житлово-комунального господарства та екології Тернопільської міської ради необхідно подати такі документи: план-схему квартири до проведеного перепланування, журнал внутрішніх обмірів та розрахунків площ приміщень, погодження проведеного перепланування з експлуатуючою організацією, міською санепідемстанцією, пожежною частиною, довідку про склад сім'ї, технічний висновок проектної організації про відповідність проведеного перепланування існуючим будівельним нормам, постанову адміністративної комісії, довідку про відсутність боргів за надані житлово-комунальні послуги, документ, що засвідчує право власності на квартиру.

В доповнення до цієї виконавчий комітет 10 вересня 2007 року повідомив позивача про необхідність подання нотаріально засвідчені погодження всіх співвласників будинку на долучення коридору загального користування до належної йому квартири.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, з чим погодився апеляційний суд, про відсутність підстав для відмови позивачу у погодженні перепланування квартири, оскільки ним отримано технічний висновок проектної організації КТВП "Тернопільархпроект"про відповідність проведеного перепланування квартири існуючим будівельним нормам, згоду Тернопільської міської СЕС, відділу державного пожежного нагляду м. Тернополя та сусідів по сходовому майданчику.

Однак з таким висновком судів попередніх інстанцій погодитись неможливо з огляду на наступне.

Відповідно до наказу Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року N 76 "Про затвердження Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій" (z0927-05) до елементів перепланування жилих приміщень належать: перенесення і розбирання перегородок, перенесення і влаштування дверних прорізів, улаштування і переустаткування тамбурів, прибудова балконів на рівні перших поверхів багатоповерхових будинків. Переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень дозволяється робити після одержання дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів відповідно до законодавства. Для одержання дозволу на переобладнання або перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень їх власник або уповноважена ним особа, наймач (орендар) приміщення за згодою його власника подають до органу місцевого самоврядування заяву про надання дозволу на переобладнання або перепланування та, у разі необхідності, можуть подаватися такі документи: копія свідоцтва на право власності або договору найму (оренди) приміщення; копія поповерхових планів, завірених в установленому порядку; проект переобладнання або перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, погоджений в установленому порядку; згода власників, співвласників (наймачів) або уповноважених ними осіб на переобладнання та перепланування приміщень, що перебувають у їх спільній власності.

Відповідно до статті 369 Цивільного кодексу України (далі –ЦК) співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

Частиною 2 статті 382 ЦК встановлено, що власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

Зі змісту вказаних статей вбачається, що будь-які дії, пов’язані зі зміною правового титулу майна, що знаходиться в сумісній власності, здійснюється лише за згодою всіх співвласників цього майна.

Крім того, Рішенням Конституційного Суду України № 4-рп/2004 від 2 березня 2004 року (v004p710-04) встановлено, що відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) всі суб’єкти права власності рівні перед законом. У багатоквартирних будинках, де не всі квартири приватизовані чи приватизовані повністю власник (власники) неприватизованих квартир (їх правонаступника) і власники приватизованих квартир багатоквартирного будинку є рівноправними співвласниками допоміжних приміщень. Вони є рівноправними у праві володіти, користуватися і розпоряджатися допоміжними приміщеннями. Ніхто з власників квартир не має пріоритетного права користуватися та розпоряджатися цими приміщеннями, в тому числі із питань улаштування мансард, надбудови поверхів та інше.

Згідно наказу Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76 (z0927-05) допоміжні приміщення житлового будинку –це приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку.

Таким чином, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що вимога відповідача про необхідність надання позивачем нотаріально засвідчених погоджень всіх співвласників будинку на долучення коридору загального користування до квартири АДРЕСА_1 є обґрунтованою.

Відповідно до вимог статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлено повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанції порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення.

Оскільки обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, то судові рішення підлягають скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 229, 230, 232 КАС України, суд, –

Касаційну скаргу виконавчого комітету Тернопільської міської ради задовольнити.

Постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 грудня 2007 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2008 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_4 до виконавчого комітету Тернопільської міської ради про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити дії –відмовити повністю.

постанова набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановлених статтями 237- 244 Кодексу адміністративного судочинства України.