Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Ланченко Л.В., Маринчак Н.Є.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30.06.2009

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2010

у справі № 2а-398/09

за позовом ОСОБА_1

до управління праці та соціального захисту населення Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради (далі –Управління)

про стягнення боргу з соціальної виплати.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

У березні 2009 року ОСОБА_1 звернулася до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом про визнання протиправною відмови Управління перерахувати та виплатити їй допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з квітня 2008 року по лютий 2009 року, про зобов’язання відповідача провести відповідний перерахунок та виплату цієї допомоги, стягнувши на користь позивача 5019,33 грн., а також про зобов’язання Управління призначити ОСОБА_1 вказану допомогу у розмірі, який дорівнює прожитковому мінімуму, з 01.03.2009.

Постановою названого суду від 30.06.2009, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2010, у позові відмовлено з мотивів безпідставності позовних вимог.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ОСОБА_1 просить скасувати оскаржувані судові акти місцевого та апеляційного судів та задовольнити позовні вимоги, посилаючись на те, що у вказаний період нарахування та виплата зазначеної допомоги мала здійснюватися в порядку статті 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", тобто у сумі, не меншій розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення у справі в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ОСОБА_1 з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що позивачеві призначено допомогу по догляду за дитиною (сином ОСОБА_2, дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1) до досягнення дитиною трирічного віку. При нарахуванні та виплаті позивачу цього виду державної допомоги у 2008 році відповідач керувався статтею 15 Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми".

Пунктом 23 частини Розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) до статей 13, 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми"були внесені зміни, які вступили в силу з 01.01.2008, і у відповідності до яких допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень. Також, із зазначеного Закону (2811-12) були виключені норми, відповідно до яких право на отримання допомоги мали лише особи незастраховані в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Пунктом 25 частини Розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) стаття 43, яка встановлювала розмір допомоги за дитиною до досягнення нею трирічного віку для застрахованих в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, була виключена із Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" (2240-14) . Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 (v010p710-08) положення пункту 25 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) щодо внесення змін до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" (2240-14) були визнані неконституційними.

Таким чином, у період з 01.01.2008 по 22.05.2008 розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку для осіб, застрахованих в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулювався статтею 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", а з моменту втрати чинності положеннями пункту 25 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) зазначені правовідносини регулювалися також і статтею 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням".

Отже, для вирішення цього спору судам попередніх інстанцій необхідно було визначитись, який з цих законів є пріоритетним та підлягав застосуванню у виниклих правовідносинах.

Згідно зі статтею 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні. Конституція України (254к/96-ВР) не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини Рішення від 03.10.1997 № 4-зп (v004p710-97) у справі про набуття чинності Конституцією України (254к/96-ВР) зазначив: "Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше".

За змістом частини третьої статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України.

Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють певну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

Виходячи з наведених положень Конституції України (254к/96-ВР) та рішення Конституційного Суду України, враховуючи, що зміни до статей 13, 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми"були внесені Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) з 01.01.2008, а зміни до статті 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", який діяв у часі раніше, з 22.05.2008 не вносились, то пріоритетними в даному випадку є положення Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (2811-12) .

Не можна визнати обґрунтованими позовні вимоги і щодо проведення відповідного перерахунку та виплати спірної допомоги у січні-лютому 2009 року. Адже відповідно до частини другої статті 46 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік"допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (2811-12) та Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" (2240-14) призначається і здійснюється в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1751 (1751-2001-п) .

Позовні вимоги у частині зобов'язання відповідача на майбутнє призначити допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі, встановленому статтею 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", також не відповідає змісту законодавства. Адже судове рішення має бути наслідком чинного правового регулювання, а відтак не може обмежувати волю законодавчого органу в майбутньому змінювати правове регулювання суспільних відносин.

З урахуванням викладеного процесуальні підстави для скасування оскаржуваних рішень попередніх інстанцій відсутні.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

2. Постанову Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30.06.2009 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2010 у справі № 2а-398/09 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.